Минулого тижня ми з колегою-фотокореспондентом повертались із відрядження. Побачивши красиве поле кукурудзи, вирішили, що його обов'язково треба зняти на фотокамеру. Тілько-но мій колега заглибився у кукурудзяні стебла, як до нас, сигналячи, під'їхала машина, а звідти вибіг, розмахуючи руками, дядько із біноклем (в який він угледів крадіїв, тобто нас) і почав кричати щось із яскравим кавказьким акцентом. Я представилась і пояснила, в чому справа. Виявилось, у такий спосіб фермер із сином щодня і щоночі патрулює поле від бандитів. А кавказький акцент — з Єревана, звідки родом Яраб Авдальян, голова приватного сільськогосподарського підприємства «Ані». Родина з десяти осіб три роки тому взяла в оренду в селі Веселівка поле зі 100 гектарів, де посіяли кукурудзу, потім земель стало 120 гектарів, зараз їх 200. У вересні кукурудзу збирають своїм комбайном і здають на птахофабрику. Із власниками паїв розраховуються кукурудзою: тонна за пай. «Я раньше дарожнік бил,— розказує пан Авдальян. — А сєйчас кто даєт денгі, чтобі дарога строіть? Другой работа не бил, решил землю пахать». До речі, в його родині ніхто не має досвіду сільського господаря, проте, якщо вірити пану Ярабу, їхній бізнес процвітає. «Нармално жівьом. Када варуют, нічьо не останется, когда не воруют, — нормально», — каже він. Що ж, якщо вже вірмени оцінили перевагу українських чорноземів та приїжджають сіяти зернові на нашій землі, Україна голодною не залишиться у будь-якому разі.