Міг би стати великою людиною...

Минулої неділі пішов із життя екс-президент Польщі Войцех Ярузельський. На початку травня 90-річний генерал (6 липня йому виповнився б 91) переніс операцію після інсульту, після чого не приходив до тями.

Найбільшу увагу світової спільноти Ярузельський привернув 13 грудня 1981 року, коли оголосив про запровадження у Польщі воєнного стану. Наслідки цього рішення переслідували його все життя. На початку 1980-х років комуністичний режим у Польщі постав перед необхідністю рахуватися з потужним робітничим рухом, ядро якого сформувалося на Гданській судноверфі. Ядром цього руху стала перша некомуністична профспілка у Польській Народній Республіці — «Солідарність» на чолі з електриком Лехом Валенсою, досвідченим профспілковим діячем і організатором численних робітничих страйків. Ярузельський опинився перед дилемою — або самому «залізною рукою» вирішити проблему, або очікувати на інтервенцію радянських військ. Він обрав перше.

У грудні 1980 року генерал Ярузельський, який суміщав посади командувача Війська польського, прем’єр-міністра Польщі й генсека Польської об’єднаної робітничої партії, оголосив «Солідарність» та інші незалежні профспілки поза законом, а їхніх лідерів було заарештовано. Армія взяла ситуацію в країні під свій повний контроль.

Під час воєнного стану загинуло понад 50 людей, близько 10 тисяч зазнали репресій. Та попри те, що Ярузельський розпочав терор у власній країні, саме він після початку горбачовської «Перебудови» пішов на діалог з опозицією. У грудні 1990 року «Солідарність» знову легалізували, а в Польщі вперше відбулися вільні президентські вибори. Ярузельський був змушений передати владу своєму політичному опонентові Валенсі.

У посткомуністичний період генерал робив спроби відстояти своє добре ім’я. У мемуарах та інтерв’ю він запевняв, що саме запровадження воєнного стану дало Польщі змогу уникнути прямого військового втручання з боку СРСР, наслідки якого могли бути катастрофічними. На початку Другої світової війни родина Ярузельських зазнала радянських репресій — 1941-го року її було депортовано до південно-західного Сибіру, де батько Войцеха помер у трудовому таборі. Сам майбутній генерал був змушений працювати у вугільних шахтах Караганди в Казахстані, звідки «виніс» невиліковну хворобу спини та очей. Незважаючи на це, 1943 року він вступив до польського підрозділу в складі Червоної армії, брав участь у битві за Берлін у травні 1945-го й закінчив війну у званні лейтенанта.

У 2007 року Ярузельському було пред’явлено офіційне обвинувачення у зв’язку з рішенням про запровадження воєнного стану. Також він мав відповісти за те, що наказав стріляти у маніфестантів 1971 року, коли був міністром оборони. Втім оголошення вироку так і не відбулося. У березні 2011 року в Ярузельського діагностували онкологічне захворювання. 1943 році він вступив до польського підрозділу в складі Червоної армії, брав участь у битві за Берлін у травні 1945-го і закінчив війну в званні лейтенанта. Завжди намагався зробити все для своєї країни. Перший демократично обраний президент Польщі Лех Валенса сказав про свого попередника: «В іншу епоху Ярузельський міг би стати великою людиною, але він належав до нещасливого покоління. Я можу визнати, що під час наших особистих зустрічей він був зовсім іншою людиною: розслабленою, симпатичною і дуже інтелігентною. Він не пасував до образу комуністичного функціонера».