Мова долає блокпости

23.05.2014
Мова долає блокпости

Вислів «Книга — найкращий подарунок» у ситуації з Кримом набуває особливого значення, переконана Оксана Кротюк. (Миколи ВЛАДЗІМІРСЬКОГО.)

Днями в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка було гамірно й велелюдно. Всюди лунала українська мова, дитячий гомін, то тут, то там виднілися вишиванки, натхненно сяяли очі. Така атмосфера — традиційна для церемонії нагородження переможців Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика, яка нині відбувалася вже вчотирнадцяте.

Цього року, як зазначив голова журі конкурсу, у ньому взяло участь 5 тисяч школярів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів, військовиків. Понад тисячу робіт вийшли у фінал конкурсу, а нагороди отримали понад 70 найкращих. Прикметно, що серед переможців було багато учнів iз Криму та південного сходу України, що руйнує міфи про те, що там існують проблеми з українською мовою.

«Я уже втретє беру участь у цьому конкурсі. Я просто не могла не приїхати, не написати цей твір, не могла позбавити себе цього задоволення. Я в майбутньому бачу себе викладачем університету і вважаю, що викладач має розвиватися з різних боків, і ці конкурси — це сходинки до певного рівня знань», — ділиться враженнями з «УМ» одинадцятикласниця з Севастополя Люба Янковська. Вона зiзнається, що однокласники, особливо після останніх подій, по-різному ставляться до її вподобань. «Але ми домовилися, що цих тем не торкатимемося і на цьому ґрунті не будемо сваритися, бо кожен має право на власну думку», — усміхається дівчина.

А от у голосi її вчительки, Наталі Федорівни Іванко, відчувається нотка суму. «На сьогоднi українська мова в Криму залишається. Вчителі української мови — вони великі знавці своєї справи і великі патріоти, вони продовжуватимуть роботу. І діти дуже хочуть вивчати українську мову. Але в тій ситуації, де все може бути російськомовним, батьки дивляться на перспективу. Вони переводять дітей у російськомовні класи, але з вивченням української мови. Та й багато українців виїхало на материкову Україну, тому в україномовних школах після анексії Криму стало менше дітей», — констатує вчителька.

Не приховує тривоги й багаторічний головний редактор «Кримської світлиці» Микола Владзімірський. «Конкурси на знання української мови серед учнів шкіл та студентів у Севастополі та Криму проводили регулярно. Частина з них мала державну підтримку, але не таку могутню, як мають конкурси зі знання російської мови, переможці яких, наприклад, отримують, окрім грошових премій та призів, тижневі та 10-денні поїздки до Москви з відвідуванням там музеїв i повним пансіоном. Севастопольські діти є талановитими, зокрема в знаннях мови та літератури. Але для Севастополя питання підтримки української мови та розширення україномовного середовища мали неабияке значення — більшість випускників шкіл ставали громадянами Української держави і саме з нею пов’язували своє майбутнє. Нині таке твердження не є актуальним, хоча частина молодих людей стали студентами українських вишів», — каже він.

Відгукнувшись свого часу на заклик пана Миколи відзначити переможців українознавчого конкурсу в Севастополі, дитяча письменниця Оксана Кротюк ще в березні організувала збір дитячих книг для Криму. Підтримали ідею «Видавництво Старого Лева», «Веселка», «Дуліби», мистецька агенція «Наш формат», журнали «Пізнайко», «Малятко», «Барвінок», «Однокласник», багато письменників і просто небайдужих. Переможці конкурсу Яцика також отримали такі подарунки. А нещодавно вже друга посилка з книгами, долаючи блокпости, поїхала до Криму. «Ми вже відправили на півострів близько півтисячі книг, а ще частина чекає свого часу і в мене вдома, і ще у видавництві «Смолоскип» та у братів Капранових. Ця акція об’єднала нас. Я з листiв бачу, як українцям у Криму важлива наша підтримка», — каже письменниця.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>