Я як земляк Тараса Шевченка не можу втриматися від радості, що нарешті у свій 200-річний ювілей збуваються його мрії. За 360 років страшного поневолення український народ звільнився від рабства. Тільки тепер безсмертна душа поета може все покинути і полинути «молитися до самого Бога». Шкода тільки, що ця воля окропилася не «вражою злою кров’ю», а святою кров’ю Небесної сотні і багатьох мучеників за свободу України.
За час президентства великого українця В. Ющенка ми трішечки скинули ті пута. Я вважаю, що без Віктора Андрійовича не зібрався б другий Майдан, який приніс свободу Україні. Але завдяки «любим друзям» і невдячному суспільству до влади знову прийшли окупанти. Тільки окупаційною можна назвати владу, яка не знає ні мови, ні історії, ні звичаїв народу, яким править. І якби тільки не знала, але ж і зневажає його, як оті табачники, клюєви, чечетови, ківалови. Я вже не кажу про манкуртизованих «землячків» Колесніченка, Олійника, Симоненка.
Мені здається, що навіть Ленін, якого я зовсім не шаную, сказав, що найзаклятіший великодержавний шовініст виходить саме з таких перевертнів.
Євген ШУЛЬГА
Новомосковськ, Дніпропетровська область