Між тілом і душею

«Склавши відповідним чином руки й ноги, вперше відчув полегшення»

Юрій народився і виріс у Тернополі. В підлітковому віці, як багато ровесників, охоче займався спортом, особливо ж цікавився незвичайними, екстремальними речами. Зокрема, бойовими мистецтвами, наскільки це було можливим, адже в тодішньому СРСР за таке можна було і кілька років тюрми отримати. Якось до рук потрапила книжечка «10 тисяч шляхів до перемоги», де йшлося і про самбо, тож почав відпрацьовувати деякі його прийоми. А потім однокласник звідкілясь приніс далеко не першу копію надрукованого на друкарській машинці тексту про йогу — з помилками і малюнками від руки, де частину рядків узагалі неможливо було прочитати. Її Юрій досі зберігає як реліквію, що з часом круто змінила його життя. Але спочатку в нього увірвалась біда — внаслідок нещасного випадку хлопець отримав важку травму обох очей. Більше року провів у відомій Одеській клініці Філатова, переніс 6 операцій і зустрівся там зі... справжнім йогом. Олександр Олександрович, колишній шахтар з Червонограда на Львівщині, свого часу потрапив під завал і відкрив для себе нелегальну йогу завдяки лікарю-реабілітологу, який рятував його за допомогою спеціальних дихальних вправ. 13-річного ж Юру чоловік просто вразив незвичайними можливостями свого тіла. Однак для нього самого після виписки були заборонені навіть найменші фізичні навантаження, навіть піднімати можна було не більше ніж півтора кілограма. А ще після відміни великої кількості сильних лікарських препаратів почалася реальна «ломка» — тіло викручувало болями, інколи взагалі не хотілося жити! Згадав тоді про самвидавівську книжечку, наче за якоюсь підказкою «згори» вичитав у ній про йогівську позу «голови корови» (зір падав поступово, тож іще міг читати самостійно). І ось коли склав відповідним чином руки і ноги, то раптом уперше за весь час після виписки з лікарні настало полегшення. З тих пір почав займатися — як знав і як міг.

А через пару років в СРСР почалася так звана перебудова, з’являлося багато закритої раніше інформації. «Стало набагато простіше, — згадує Юрій, — однак те, чим я займався, все одно ще було важко назвати йогою — це була, швидше, спеціальна гімнастика. Справа в тому, що навчитися таких речей винятково з літератури дуже складно, адже прочитане кожен розуміє по-своєму, потрібен учитель».

«На вістрях цвяхів не сплю, хоч стояти можу»

Сьогодні Юрію Брилю 45. Від нього аж струменить позитивна енергетика і якесь особливе світло. Виглядає значно молодшим і почувається краще, ніж, приміром, 20 років тому. «Йога дає мені змогу ставати з часом не слабшим, як переважна більшість людей, а сильнішим і витривалішим» — каже він.

— Це вимагає суворого режиму й обмежень?

— Фізичних навантажень справді багато, але це тому, що впродовж дня постійно проводжу тренування для інших. На вістрях цвяхів не сплю (посміхається), хоч стояти можу. Сплю на звичайному ліжку, хоч і досить жорсткому. Щодо харчування, то м’ясо вживаю дуже рідко і, як правило, в гостях, бо в результаті занять перестав відчувати в ньому потребу. Головним джерелом білка є молочне, яке люблю з дитинства. Був час, коли років півтора свідомо був затятим вегетаріанцем, але ніякого позитиву це мені не дало, навіть мінус у плані сили. Час від часу день-два голодую на воді, коли відчуваю потребу в очистці організму. Колись теж «страждав» і тривалими голодуваннями, по 2 тижні, але не можу сказати, що це щось цінне мені дало, окрім певного досвіду. Згідно із системою йоги, все взагалі повинно бути дуже індивідуально. Всі люди в ній поділяються за своїми психофізичними якостями на так звані доші — всього 9 типів — відповідно до цього і треба підбирати кожному харчування, режим тощо. Це буде оптимальним для людини, якщо ж усіх під одну гребінку і що кому заманеться, то це неефективно чи й шкідливо.

Із середини 90-х Юрій Бриль викладає йогу для інших. Спочатку давав уроки вдома у вільний від роботи (займався підприємницькою діяльністю, пов’язаною з комп’ютерами) час, але останні 5 років повністю присвячує себе лише йозі. Працює тренером у трьох відомих спортивних клубах Тернополя.

— До вас приходять удосконалювати насамперед тіло чи душу?

— Більшість — усе-таки тіло, але чимало людей прагнуть пізнати себе і змінитися на краще і в психологічному та духовному плані. Хтось після кількох занять кидає, хтось, досягнувши бажаних змін і вирішивши проблему, яка турбувала, теж прощається, але з часом, якщо проблема повертається, приходить знову. Хтось займається роками, а для декого це стає необхідною складовою життя назавжди. До йоги, як правило, звертаються ті, хто чимось у своєму житті незадоволений, і кожний шукає в ній своє — здоров’я чи спокій, удачу чи силу, впевненість чи можливість зазирнути у невідоме. Плюс далеко не кожному потрібно заглиблюватися в якісь глибини чи опановувати найвищі висоти цієї системи. Тим паче що це вже вимагає дуже великих емоційних зусиль, які не кожен хоче і може затрачати. У когось, приміром, все окей і вдома, і на роботі, і в самореалізації, і він хоче всього лиш уповільнити старіння, зміцнити здоров’я і вдосконалити тіло. А в іншого, навпаки, все погано, а щоб це змінити, треба розібратися в собі, усвідомити свої помилки і навчитися жити в гармонії з цим світом. Щоб допомогти таким, мушу бути для своїх учнів і психологом. Утім, йога і психологія є дуже близькими. В цілому ж, щоб досягти успіхів у ній чи й у будь-якій справі, людина повинна бути спроможна чітко відповісти на три запитання — що саме вона робить, як воно працює, і навіщо їй це потрібно.

Чи варто сперечатися ендокринологам і психологам

— Сьогодні йогу викладають мало не в кожному клубі. Невже вона стала такою простою і доступною?

— У більшості клубів це, швидше, фітнес з якимись елементами йоги. Сьогодні модно бути здоровим, а йога — це одна з найпотужніших оздоровчих систем. Також навіть в Індії є «йога для туристів» і йога як серйозне вчення, мало схожа на першу. Йога працює передусім iз психікою, яка зав’язана на гормональну систему. Сучасні ендокринологи почали заперечувати психологію, бо можна, мовляв, зробити ін’єкцію певного гормона, і відразу зміниться і настрій, і психічний стан. Сучасні ж психологи, в свою чергу, переконують, що на гормони можна впливати емоційно-психологічним настроєм. Думаю, що істина десь посередині, і переконаний, що тілесне від духовного відривати ніяк не можна. Тіло — це інструмент, який душа використовує, щоб ми могли взаємодіяти з цим світом. Тож і турбуватися про нього необхідно вже навіть для того, щоб душі в ньому було комфортно. Особливість хатха-йоги, якою я займаюся і якої навчаю, полягає якраз у роботі над тілом, а вже через тіло вправи і дихання впливають на емоції і психіку. На відміну, приміром, від раджа-йоги, яка керується ментальними вправами. Та найголовніше — застосовувати набутий під час тренувань досвід у повсякденному житті, інакше заняття не мають сенсу.

Душа завжди досконала, навіть у найгіршої людини

— Йогою може займатися кожен, чи існують якісь фізичні або ментальні обмеження?

— Перших нема, бо арсенал системи настільки великий, що дає можливість підбирати вправи незалежно від хвороб, віку і фізичної підготовки. Єдине, що може стати на заваді, це психологічна неадекватність і невирішені генетичні проблеми.

— А як щодо поширеної думки, що за ментальністю йога підходить лише східним людям?

— Деякі філософські моменти спірності є, бо, наприклад, наша релігія дуальна — є Бог і є Диявол, відповідно і весь наш світ поділяється на добро і зло, а в індійській філософії цього немає, і це суттєва відмінність. Хоча, знаєте, я все більше переконуюся, що українцям подібна дуальність була нав’язана штучно, що нам більш притаманно сприймати світ цілісним, а не ділити його на чорне і біле. Ну але це тема окремої розмови. Між протилежними ж полюсами треба рухатися строго посередині, без заносів в той чи інший бік, щоб досягти гармонії й з світом, і з самим собою. У цьому, напевне, і полягає головне мистецтво йоги, та й будь-якої іншої духовної практики.

Ще виникає питання щодо реінкарнації — переселення душ. Особисто я в неї вірю, бо є речі, пояснення для яких ні в чому іншому просто не знаходжу. Наприклад, чому при тому, що Бог — це вища справедливість, кожний отримує дуже різні стартові можливості вже при народженні.

— Так, дуже хочеться вірити, що, вдосконалившись через випробування в процесі життя, наша душа не зникає безслідно разом із тілом...

— Йога має інше трактування. Згідно з ним, людська душа завжди чиста і досконала — навіть у найгіршої людини. Інша справа — ментальні здібності, якості розуму і свідомості, які затягують душу в своєрідні тенета і не дають їй проявитися. Саме їх треба вдосконалювати, а душі — лише дати можливість розкритися, проявити свою дану Богом досконалість повною мірою...