Урок від України

Попри те, що саме цієї весни увага всієї Європи прикута до України, День Європи-2014 у Києві відзначили незвично скромно й «непомітно». На відміну від попередніх років, коли мешканців та гостей столиці запрошували в «європейське містечко» на центральні площі й вулиці, нинішнє святкування, що відбулося 17 вересня, «заховалося» у стінах «Мистецького арсеналу». Та і «європейського містечка» з традиційними презентаційними наметами різних країн ЄС цього разу не було.

Як зазначив міністр культури Євген Нищук, 12-й День Європи в Києві вирішили присвятити дітям. «Цього року відчувається більше позитиву. А все тому, що це містечко наповнене різноманітними майстер-класами, виставками, розрахованими переважно на дітей», — зауважив міністр, який разом із главою уряду Арсенієм Яценюком, міністром закордонних справ Швеції Карлом Більдтом, головою представництва Євросоюзу в Україні Яном Томбінським та іншими українськими й закордонними колегами завітав на відкриття свята.

Дітям справді було весело: у наметах для них проводили майстер-класи з гончарного мистецтва, приготування солодощів, вишивки, малювання, створення ляльок-мотанок тощо. На іншому стенді юні учасники свята намагалися зібрати з конструктора «Лего» національний прапор. А на вході тих гостей, які спромоглися знайти місце проведення Дня Європи (реклама була нечисленною й малопомітною, та й люди за звичкою шукали «європейське містечко» десь у центрі міста, а не за високими стінами), зустрічала виставка дитячого малюнка, присвячена Тарасові Шевченку.

Поки на подвір’ї з періодичними зупинками на зливу вирував концерт за участю дитячих колективів, у не за погодою холодних стінах Арсеналу відбувалася цілком «доросла» дискусія «Ідея Європи та нова Україна», організована представництвом Європейського Союзу в Україні.

Учасники — європейські та українські дипломати, громадські діячі, інтелектуали — обговорювали перспективу України через призму досвіду держав, які приєдналися до ЄС під час останньої великої хвилі розширення у 2004 році. Як зауважив посол Євросоюзу в Києві Ян Томбінський, цей досвід для нашої держави особливо цінний тим, що тоді у сім’ю європейських народів офіційно влилися країни «з протилежного боку залізної завіси» (Угорщина, Чехія, Польща, Латвія, Естонія, Литва, Словаччина, Словенія. А також Мальта і Кіпр). І на той час у ЄС вистачало критиків такого солідного розширення.

Проте досвід минулого десятиріччя показав — це було правильне рішення. За словами пана Томбінського, відтоді не лише держави-новачки, а і Євросоюз загалом продемонстрували значні успіхи — фінансові, економічні, соціальні.

«Це безперечний позитив, що сьогодні конкуренція відбувається не на рівні, скажімо, між Польщею та Німеччиною, а вже на рівні між ЄС та США — міжконтинентальному», — зазначив посол Євросоюзу.

Як нагадав заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський, іще у 1927 році тодішній міністр закордонних справ УНР в екзилі Олександр Шульгін зазначив, що «якщо буде колись створено Європейську Унію, то Україна неодмінно має бути її частиною». І його нинішні європейські колеги, схоже, з цим повністю згодні. Принаймні ті, що були присутні на дискусії.

За словами посла Бельгії в Україні Яни Зікмундової, великим уроком для Європи став наш Майдан. «Ми усвідомили, що за ті цінності, які для нас є природними й «само собою зрозумілими», хтось готовий боротися й умирати. І нині ваші солдати, що борються на Сході України (з сепаратистами) — це продовження Майдану», — зауважила пані амбасадор, запевнивши Україну в підтримці Бельгії та європейської спільноти.

На жаль, відповісти на запитання із залу, коли ж ЄС запровадить третю хвилю санкцій проти Росії й визнає її державою, що підтримає терористів, не кажучи вже про те, чому ні НАТО, ні навіть ООН досі не допомагають нам військовою потугою, панове посли й дипломати не змогли. Зі зрозумілих причин — це рішення належить ухвалювати не їм, а керівництву відповідних структур та організацій. І в кожної з них є солідні підстави цього не робити...

Але в тому, що навіть запроваджені санкції на Росію «вже діють, і то сильно», а третя хвиля «готова до запровадження», запевняли всі. Проте й від України чекають певних кроків. Передусім — у бік європейського мислення й ментальності.

І в цьому сенсі дуже багато залежить як від народу, який контролюватиме нову владу, так і від самої влади. І не лише української — наступної неділі, нагадаємо, відбудуться вибори в Європарламент. І в європейських керівних структурах також, можливо, грядуть великі зміни.