Дзвінки в редакцію бувають злі, привітні, агресивні, сумні і тривожні. Цей дзвінок був сумний...
«Зранку в неділю ввімкнула УТ-1, — розповідає російською киянка Неля Закеївна. — Але замість Громадського телебачення натрапила на передачу про складні стосунки дружини Михайла Боярського зі своєю свекрухою. І це ми зранку, в День матері, маємо дивитися такий «шедевр» — про різні плітки і брудну білизну в житті артиста (з дозволу сказати — артиста), який підписав лист на підтримку путінської агресії в Україні? Це що — найкраща ідея, яка спала на думку першому державному українському каналу?»
Подякувавши мені, що слухаю її, і сто разів перепросивши, що «отбираю ваше время, милая девушка», читачка каже: «Не знаю, до кого треба достукатися і кого просити, але передачу Савіка Шустера не можна допускати в ефір. Мало того, що там постійно сидить «этот Шуфрич с оловянными глазами и прочие политики, пропахшие нафталином», так ще й таке. Один з останніх п’ятничних випусків... Тільки уявіть: виступає якийсь військовий і на всю країну розповідає, що в нашій армії гостро бракує всього — від предметів нічного бачення до боєприпасів! Замість обговорювати і вирішувати такі проблеми з кимось компетентним — представниками Міноборони, наприклад, гість програми «Шустер live» розповідає це глядачам «на сон грядущий»! Моя сім’я і багато моїх знайомих перераховували кошти для потреб армії і знаємо, що там у цілому зібралася велика сума. І що? Нас у студії Шустера «втішають», яка міцна наша армія?
І другий момент: завершуючи програму, Савік каже: часу обмаль, але остання важлива новина — «озброєні люди з боку Росії прорвали український кордон». І все. Кінець програми. Скажіть, що це було? Ми відразу кинулися до iнтернету, але ніяких новин про озброєних людей і прорив кордону не знайшли. Для чого лякати людей, та ще у такий час? Ну добре, ми люди відносно молоді, маємо вдома iнтернет. А старші люди, в селі — що робити їм? Пити серцеві і заспокійливі краплі, аби дожити до ранку? Це зумисне робиться?»
Найприкрiше, каже наостанок Неля Закеївна, що замість підтримати нас — українське телебачення цілеспрямовано сіє зневіру і тривогу. Зізналася, що сама — росіянка («з домішкою татарської крові»), але з братом і сестрою, які живуть у Росії «і дивляться російське телебачення», не може нормально спілкуватися. Із зрозумілих причин... Наостанок наша читачка каже: «Я русская, давно живу в Киеве, но иногда чувствую, что я больше украинка, чем некоторые рожденные здесь украинцы». Прощаючись, ще раз подякувала, що її вислухали, і попросила «хоча б якось її думку озвучити».
Що я і роблю...