Самоцвіти дарують іконам вічність

У миколаївській іконописній майстерні «Небо на землі» навчилися використовувати на практиці техніку під назвою «яєчна темпера», яку застосовували ще десять тисяч років тому при розписі саркофагів єгипетських фараонів.

«Фарби для наших ікон ми самостійно готуємо з природних пігментів і мінералів, — каже майстриня Марія Павелко. — Це самоцвіти, розтерті в порошок і змішані з яєчним жовтком та водохресною водою. Звідси й назва — яєчна темпера. Ця техніка існує більше десяти тисяч років і використовувалася ще стародавньому Єгипті. Вона виправдовує себе своєю довговічністю і має більш виразну мову, ніж на тих іконах, які написані олійними або акриловими фарбами».

Для цієї особливої фарби камені-самоцвіти всіх відтінків розтирають у ступці в порошок, потім на скляній палітрі сировину змішують із крапелькою води. Те, що фарба готова до використання, можна визначити на слух: піщинки на палітрі вже не хрустять, натомість чути однорідний звук. «Якщо все зроблено правильно, — наголошує Марія Павелко, — то наша фарба може жити тисячоліттями!».

Лазурит, малахіт, бірюза, гірський кришталь та інші мінерали привертають увагу автора неабиякими можливостями і здатністю створювати надзвичайно виразне і соковите зображення. З роками «мінеральний розсип» на іконах стає практично вічним. Звичайно, за умов, що полотна не піддаються негативним впливам від перепаду температур та суттєвим змінам вологості навколишнього середовища. З часом зображення на цих іконах стають м’якішими, теплішими, здається, що вони випромінюють таємниче світло, яке зачаровує.

Майстри з Миколаєва використовують для своїх робіт тільки натуральні матеріали: дошки з липового і черешневого дерева, паволоку (полотно, що наклеюють на дошку як основу для живопису), від чотирьох до п’ятнадцяти прошарків левкасу, створеного на основі крейди і клею тваринного походження. А от щоб отримати сусло потрібної концентрації (для нанесення золотих візерунків), майстри іконопису добу виварюють звичайнісіньке пиво!

«З приходом радянської влади основи іконописної справи були практично втрачені, тому відновлювати їх нам довелося по крихтах. Багато в чому допомогли віруючі люди, які, ризикуючи своїм життям, передавали ці знання з покоління в покоління, — розповідає Марія Павелко. — Чоловік, який нас увів у курс справи, сам тривалий час навчався всім премудростям у ченців в монастирях. Хоча дещо ми доопрацювали вже самі та вдосконалили отримані старовинні знання. Ось так, методом проб і помилок, ми просуваємося вперед».

Студія «Небо на землі» цього року відсвяткує 10-річний ювілей із дня створення. За словами Марії Павелко, створення  майстерні збіглося зі створенням їхньої родини, хоча ініціатором та ідейним натхненником став священик православної церкви з Миколаєва Михайло Шполянський. Зараз отцю Сергію Павелку та його дружині Марії вдалося зібрати навколо себе команду однодумців. Отож це вже дійсно справжня сімейна майстерня.

«Мені особисто здається, що не має особливого значення, яка перед тобою ікона — написана сучасним художником або 16 століття, так звана «намолена», — міркує Марія Павелко. — Тому що головне — це віра самої людини, те, що вона відчуває, коли молиться Богу. І виміряти благодать неможливо. Адже будь-яка ікона створюється з молитвою».

Однією з останніх ікон, створених у майстерні «Небо на землі», є заупокійна ікона «Не ридай мене мати». Написав її майстер Костянтин Самойленко та присвятив усім невинно убієнним на Майдані. Бо багато художників іконописної студії не раз бували на Майдані й щиро підтримували людей, які там стояли за краще майбутнє для України. «Іконопис як вид мистецтва, а тим паче як надбання всього християнського світу, має бути космополітичним, — зазначає Марія Павелко. — Але зараз  просто неприпустимо залишатися осторонь від того, що діється в нашій країні. Молитва за загиблими — наш обов’язок як тих, що дерзають іменувати себе християнами».