Деякі із зареєстрованих претендентів на посаду Президента ображаються, коли їх називають «технічними кандидатами». Однак насправді вони, не маючи жодних шансів на перемогу, виконують лише одну функцію — за їхньою квотою хтось із фаворитів заведе до виборчої комісії свою людину. А тервиборчком — це саме та ланка, яка визначатиме офіційні результати виборів.
Наприкінці минулого тижня ЦВК затвердила склад і керівництво територіальних виборчих комісій. До кожної увійшли по два представники кандидатів у президенти України — так вимагає закон і це начебто є гарантією від фальсифікації виборів. Щодо керівництва виборчих комісій, до якого входять голова, заступник голови та секретар, то тут вимоги закону не є такими вже жорсткими. Розглянемо розподіл «технічних кандидатів» на прикладі 10 тервиборчкомів міста Києва.
У столиці комісії очолили представники кандидатів Бойка, Ржавського, Козака, Януковича, Корчинського, Базилюка, Волги, Збітнєва, Яковенка, Черновецького. Цікаво, що голова комісії №215 Пунько Михайло Вікторович, який тепер представляє Ржавського, в останньому складі Київської міської територіальної виборчої комісії з виборів мера столиці та міської ради представляв... СДПУ(о).
По два представники в керівництві комісій мають Бойко, Кінах, Душин, Волга, Козак, Омельченко, Базилюк, Яковенко, Збітнєв. По одному представникові у Ржавського, Януковича, Ющенка, Корчинського, Грабаря, Нечипорука, Вітренко, Черниша, Андрія Чорновола, Симоненка, Черновецького, Кривобокова.
Це — якщо поглянути на склад комісії формально. Однак якщо придивитися уважніше, то виходить, що в декого число «своїх» людей у тервиборчкомах може сягати десятка. Очевидно, на погляд влади, представники кандидатів, яким надано право очолити комісії або мати ширше представництво в їх керівництві, «не підведуть». Цікаво, що це означатиме на практиці?
Шість київських комісій із десяти мають у своєму складі подружжя або інший різновид складу однієї сім'ї, а в комісії 221-го округу — навіть подружню пару з дочкою. У комісіях округів №215 та №224 представники кожної із сімей представляють інтереси одного кандидата (Пічко Анатолій Оксентійович та Пічко Діна Данилівна — Наталю Вітренко, а Тільс Валентина Валентинівна та Тільс Олександр Олексійович — Олександра Базилюка). Але є приклади повного сімейного плюралізму! Так, у комісії округу №220 Ренгевич Валентина Володимирівна представляє інтереси «буржуя» Олександра Ржавського, а Ренгевич Олександр Анатолійович — «радикального комуніста» Олександра Яковенка. У тій же комісії Слюсаренко Лариса Василівна представляє інтереси Андрія Чорновола, а Слюсаренко Роман Григорович — Романа Козака. У комісії округу №221 Лотоцька Валентина Григорівна є представником Андрія Чорновола — сина «зеківського генерала», Лотоцький Володимир Адамович — «комуняку» Олександра Яковенка, а Лотоцька Наталія Володимирівна — ліберала Ігоря Душина. В комісії округу №222 Фетісов В'ячеслав Олександрович представляє Олександра Яковенка, а Фетісова Тамара Павлівна — знов-таки Андрія Чорновола. І, нарешті, в комісії округу №223 Кривенчук Людмила Василівна представляє Романа Козака, а Кривенчук Руслана Володимирівна — непідкупного Юрія Збітнєва.
Чи не свідчить логічний ланцюжок такого поєднання кандидатів (Ржавський—Яковенко, Яковенко—Душин—Чорновіл, Чорновіл—Козак, Козак—Збітнєв) про комплектування представництва цих кандидатів у комісіях одним і тим же виборчим штабом?
Уже відбулися перші установчі засідання тервиборчкомів Києва. Впадало в око, що представники багатьох кандидатів називали себе представниками партій, назви яких вони не могли правильно вимовити. Висуванці такої «масової» партії, як Cлов'янська, навіть не знали один одного.
Така картина формування виборчих комісій ще раз доводить правдивість сталінського принципу в сучасній Україні — головне — не як голосують, а хто рахує.
Микита ЛИС,
«Українська правда».