Ми не живемо, а існуємо в цій політичній війні, саме так, бо до серйозної приготувалися. Погодилися жити в злиднях (підвищення цін на газ, електроенергію, комунальні послуги, продукти харчування), аби навести лад у країні, головне — щоб не було війни. Натискаємо часто 565 (номер акції «Підтримай армію». — Ред.), хоч це копійки. А де ж наші мільярдери, 646 мільйонерів? Чому вони не кинуть по мільйону? Чому депутати не зменшили собі зарплати, а сидять без діла і лише тиснуть кнопку, а комуняки взагалі «шановні» гості — навіть на кнопки не тиснуть. Уже особа жіночої статі скаче до чоловіка-депутата, дряпаючи йому обличчя наманікюреними нігтями. Ганьба! Чому не виганяють із Ради трьох «регіоналів», що в Москві розважалися, а потім приїхали «піклуватись» і з трибуни підтримувати сепаратистів? А цей надуманий під тиском референдум не нашкодить? Також спонтанне рішення — «регіонали» підкидають, що надумають у своїх інтересах, а наші виконують.
Яке відношення до Верховної Ради має Тимошенко? Аж ніяке. А вона керує, вішає усім локшину на вуха і вже проштовхнула закон про амністію, бо вона набирає собі електорат, знає, що на свободі за неї голосуватимуть без підйому. Вона хоче показати себе визволителькою, як Путін показує, що він захищає російське населення в Україні. Не треба хитрувати. Сьогодні всі мусимо рятувати країну — це проблема №1! Звільняти Донбас від бандитів, російських зеків, яких Путін не має куди задіяти (зробив амністію і послав завойовувати Україну), саме Донбас, де хоче керувати їхній «побратим», який відсиджується поки що під крилом у Путіна.
Усіма силами звільнити Донбас — там наші люди, які хочуть жити у вільній суверенній Україні. Один Аваков упоратись не зможе. Тимошенко на телебаченні в паніці зверталася до Заходу, щоб допоміг, втрутився. Ніхто військами допомагати не буде! Ніхто, окрім нас самих. А чому пані Юля, будучи свого часу в уряді, не звернула уваги на те, що країна зовсім не озброєна?!
Потрібно сьогодні підключити Анатолія Гриценка — він стратег, військовий чоловік за духом. Хай рішуче діють, не втрачаючи ні хвилини. «Для успіху не потрібно бути мудрішим за інших, потрібно просто бути на день швидшим за більшість» — слова Лео Сцилларда.
Наші діти — в прикордонних військах, у Національній гвардії, а ми, батьки (більшість із нас — пенсіонери), намагаємось допомагати в тилу. Вирішив звернутися до газети — допоможіть сказати полiтикам, що вони дуже повільно діють.
Л. ГРИНЬКО
Київ