Малюнки не горять

До Сьомої художньої виставки «Карикатуристи України», присвяченої 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, київський митець Олег Смаль готувався дуже старанно. Сам вирішив зробити пробну виставку на... Майдані. Хіба ж думав тоді, що вся його експозиція в буквальному сенсі згорить у вогні революції? «Шкода, звичайно, — згадує художник. — Добре хоч частину робіт, ніби щось відчуваючи, завчасно замінив ксерокопіями. А втім, як казав класик: рукописи не горять! Не горять і малюнки. Я їх відтворив, доповнив новими...»

Олег Смаль — один із 21 учасника згадуваної виставки, яка, попри всі непрості перипетії нашого часу, відбулася-таки у галереї «Майстерня» Центрального будинку художника в Києві.

Більшість представлених карикатур «випробування вогнем» не проходили. Зате деякі мусили долати блокпости — реальні чи уявні. Микола Капуста свої чудові шаржі на діячів культури і мистецтва, так чи інакше причетних до викупу Тараса Шевченка з неволі, — від Миколи Сошенка до Карла Брюллова, — віз із Донецька.

Помітна лінія виставки — ретро. Йдеться, насамперед, про доробок класика — Валерія Зелінського (1930—1997), ім’ям якого названо конкурс «Карикатура в українській пресі». Трохи пожовклий папір і добротний, наближений до реалізму стиль цих, можна сміливо сказати, шедеврів карикатури говорять самі за себе. Але які ж актуальні всі порушені митцем теми! Рецидиви сталінізму, екологія, національний нігілізм... У такому ж дусі, хоча й із включенням зовсім нових форм, побудував свою експозицію Олексій Кохан. Згадуваний прийом — актуалізацію Шевченкового рядка — відомий художник-перчанин реалізує, можна сказати, віртуозно. «А перед ними опинилось / Те, що співало. Жаль і страх!». Це уривок iз поеми «Відьма», а стосується він сучасної естради — вбогої, недолугої і претензійної.

Учасникам виставки болить наше сьогодення. Валерій Могильний критикує нерішучість нової української влади в питанні з Кримом і при цьому «не щадить» головних дійових осіб, які дмухають на паперові кораблики, мов граються. Олена Цуранова зображує бравого українського прикордонника, у якого з-за пазухи вилазить російський диверсант. А Валерій Чмирьов висміює великодержавника в косоворотці й личаках, який із криком: «Ура!!! Крым-то теперь наш!» — вибігає зі збитого нашвидкуруч із дощок напіврозваленого туалету. Володимир Солонько подав цілу галерею шаржів, переважно на антигероїв Майдану.

У деяких авторів, зокрема дебютанта Сьомої виставки — Анатолія Кізлова, чи не в кожній карикатурі відчувається глибока філософія. Художник представив свої роботи без підписів, а ми жартома придумали для них текстівки. Ось вони, і хай пан Анатолій вибачає, якщо щось не так: диптих «Чужа думка», «Шибениця на виріст» і т.д. Так само ми вигадали назву й роботі Віктора Голуба з міста Здолбунів на Рівненщині: «Чумацький шлях». Віз із волами, запряженими в різні боки. В нічному небі на заході — сузір’я, що нагадує прапор ЄС. А ось орієнтиром для вола, який тягне воза на схід, пан Віктор бачить чи то зірку, чи то комету, дуже вже схожу на верхів’я однієї з кремлівських веж...

Традиційно цьогорічну виставку було поєднано з церемонією нагородження переможців конкурсу імені В. Зелінського 2013 року. Золотий диплом отримав Олег Гуцол (Білорусь), срібний — Микола Капуста. Почесними дипломами було нагороджено Анатолія Гайна, Віктора Голуба, Анатолія Кізлова, Олександра Коноваленка, Олександра Монастирського, Геннадія Назарова, Сергія Рябоконя, Андрія Саєнка, Сергія Семендяєва, Олега Смаля і Сергія Федька.