Одні — дякують, інші — погоджуються

Для нашої держави вже стало традицією прощатися зі своїми провідними спортсменами, які в розквіті сил та на піку форми вирушають за кордон. І хоча в Міністерстві молоді та спорту відтік кадрів не називають масовим явищем, перелік українців, які в останнє десятиліття змінили прописку, доволі великий. Приміром, призерами нещодавньої зимової Олімпіади в Сочі стали троє наших колишніх співвітчизників — фігуристка Тетяна Волосожар, шорт-трековик Володимир Григор’єв (обоє — Росія) та фрістайліст Антон Кушнір (Білорусь).

Водночас на майбутніх літніх іграх, що відбудуться в 2016 році в Ріо-де-Жанейро, за збірні інших країн виступатимуть учорашні українці — важкоатлет Артем Іванов, спортивні гімнасти Микола Куксенков та Олег Степко.

Відчутні втрати має Україна й у іншому, не олімпійському, але від того не менш важливому виді, — шахах. Кілька років тому під прапори Росії та Словенії стали відповідно Сергій Карякін та Ганна Музичук, які в рейтингу ФІДЕ посідають провідні позиції. Водночас учора на сайті шахової федерації Російської Федерації з’явилася інформація, що новоспечена чемпіонка світу зі швидких шахів, донеччанка Катерина Лагно вже найближчим часом пересяде з українського «човна» в російський. «Переговори ведуться, і якщо всі формальності будуть своєчасно влагоджені, то Лагно виступить за російську команду вже на Олімпіаді в Тромсе», — заявив старший тренер збірних команд Росії Сергій Яновський.

У вітчизняному Міністерстві молоді та спорту, куди «УМ» звернулася по коментар, відзначають, що тримають дану ситуацію на контролі. І додають: найближчим часом іще кілька українських спортсменів можуть змінити громадянство. «Складно говорити, що спонукає наших спортсменів їхати за межі України. У будь-якому випадку така проблема виникає не лише в нашій країні», — каже заступник міністра Ніна Уманець. — У багатьох випадках федераціям вдається вжити заходів, аби від’їзду не сталося. Проте трапляються ситуації, коли цьому завадити не можна».

Як пояснює Ніна Дмитрівна, Україна не в змозі конкурувати з іншими країнами в питаннях матеріального забезпечення спортсменів-«легіонерів». «Приміром, якщо Азербайджан вирішив на весь світ заявити про себе, то кращої можливості засвітитися, ніж удало виступити на Олімпійських іграх — події, до якої прикута увага всієї світової спільноти, важко знайти. Через спорт досягти цієї цілі можна найшвидше», — каже заступник міністра, пояснюючи причини «полювання» іншими державами на наших найкращих спортсменів.

Хай там як, а, на думку Ніни Уманець, зміна громадянства — це, в першу чергу, особистий вибір та право кожної людини. «Багатьом нашим спортсменам пропонують представляти кольори інших країн. Утім не всі на це погоджуються. Багато з них дякують за пропозицію, і на цьому розмова закінчується», — зазначає Ніна Дмитрівна.

За словами однієї з перших осіб профільного міністерства, держава має робити все можливе, аби спортсмени залишалися в нашій країні. Щоправда, наразі, в умовах соціально-політичної кризи, існують серйозні проблеми з покращенням матеріального забезпечення українських олімпійців. «На сьогоднішній день питання підвищення заробітної платні не стоїть. Навіть самі спортсмени, розуміючи, в якій ситуації перебуває країна, його не порушують», — підсумовує Ніна Уманець.