Хто вони і куди йдуть?

Гітлер неначе виправданий, і паралельно відпали претензії до Путіна. Тепер треба знайти дату, до якої Гітлер був «хорошим». Може, А.Мігранян не знає, що Гітлер після «Пивного путчу» в 1924 році написав «Майн кампф», де був план на десятиліття щодо інших народів і країн? Уже на повну потужність працювали концтабори Заксенгаузен, Бухенвальд і Дахау, 10 листопада 1938 року відбулася Кришталева ніч, коли спалили 267 синагог, розгромили 7,5 тис. торгових підприємств. Але ж Гітлер був «хорошим», і тепер, можливо, його обілить «концепція», що він зі Сталіним у вересні 1939 року разом почали війну проти «бандерівців»? За сучасної пропаганди це ймовірно — зуміла ж Луб’янка роздути постать Бандери до вселенського масштабу, нині ним у Росії дітей лякають.

Ще у 2000 році Путін назвав себе «успішним продуктом патріотичного виховання радянської людини». А нещодавно у Думі сказав своє славнозвісне: «Крим ніколи не буде бендерівським». Перша його позиція цілком зрозуміла, а от останні слова викликали небувалий вибух: за один день кількість запитів у «Вікіпедії» на прізвище «Бандера» перевищила 700 тис. Люди цікавились, що ж то за постать, яка лякає таку наддержаву, як РФ (як вважають себе самі росіяни).

Чи може хтось чітко визначити, який зараз у Росії суспільний устрій, який державний лад вони будують? Коли дивився виступ Путіна щодо «прийняття» Криму у «материнське лоно» і бачив реакцію залу (46 хвилин виступу 32 рази переривали оплесками, стоячи аплодували 4 рази, найдовша овація — 39 секунд), раптом згадав — це ж римейк документального фільму «Тріумф волі» генія світового кіно Лені Ріфеншталь. Коли естонський політолог Каарель Каас писав, що «Росія нинішня при формувані свого бачення світу використовує радянську спадщину, одначе воно стало більш шизоїдним, агресивним і шовіністичним», то нині завважуємо ще й потужний вплив коричнюватого відтінку.

Раніше від цього відхрещувались. Згадаймо історію з романом нашого земляка з Бердичева Василя Гроссмана «Життя і доля». Ідеолог КПРС М.Суслов, коли арештували роман, сказав, що його можна буде надрукувати через 300 років. Твір знищили, але в друкарки залишився примірник цього, як вважають, знакового твору ХХ століття. Він вийшов у час перебудови, і от режисер С.Урсуляк (це в нього у «Ліквідації» якісь міфічні бандерівці мали штурмувати Одесу) вирішив його екранізувати. Як зізнався режисер, деякі сюжетні лінії були йому нецікаві — а саме ті, де автором проводилася чітка паралель між нацистським і радянським режимами, особливо наочно це поставало в паралельних концтабірних сценах, відчутті тваринного страху перед каральними органами. Так от, у телефільмі С.Урсуляка немає ключової сцени, задля якої, якщо проаналізувати твір, і писався весь роман. Це діалог гестапівця Лісса з комуністом Мостовським. Саме ця сцена — як склепіння будівлі, яке вінчає всю архітектурну конструкцію. Синтезуючою стала фраза гестапівця: «Ви — наші вчителі».

Нині вийшли дослідження про співпрацю НКВС і гестапо, то чому б соромитись? Але ж замовчали, а от де треба щось «возвеличити» — будь ласка. Останніми роками пішла ціла хвиля творів, де оспівується СМЕРШ. І тут страшно стає: а якщо Путін, який оголосив, що Росія і без України виграла б Велику Вітчизняну війну, видасть до 9 травня указ, що саме СМЕРШ виграв цю війну? Вірю, що знайдуться «історики», які відразу ж підтвердять слова державного лідера. Один з них, наш «землячок» зі Сміли, нині міністр культури РФ В.Мединський назвав фотографію, де у Бресті стоять поруч на параді комбриг С.Кривошеїн і генерал Г.Гудеріан, фотошопом (до речі, багато росіян знімки будівель, де жив «Межигірський в’язень», також назвали фотошопом, — люди просто не могли повірити в таке жлобство). Так от, той парад 22 вересня 1939 року був не одиничним, були також паради в Пінську і Гродно, який приймав командуючий армійською групою В.Чуйков. А у спогадах С.Кривошеїна «Междубурье» (Воронеж, 1964) є розділ «Зустріч з генералом Гудеріаном» — тільки треба знайти це видання, пізніше цензура, як завжди, покалічила текст. Тоді цей парад зняла пропагандистська служба Die Deutsche Wocheschau і терміново розіслала по посольствах, аби показали всьому світу, що СРСР — їхній союзник. І коли Д.Табачник стверджує, що 1939–го з радянського боку не було жодного пострілу, зацитуємо спогади С.Кривошеїна: «Польські жандарми і прикордонники намагалися організувати опір, але потужним вогнем танків опір було зламано». Вельми цікаво читати про ту зустріч — комбрига і генерала. Сидять за кавовим столиком у палаці, п’ють чорну каву, говорять французькою (Гудеріан не знав російської, Кривошеїн — німецької, але обоє знали французьку). Сперечалися про роль танкових ешелонів у глибині оборони противника, Гудеріан розповідав про свою книжку «Увага, танки!», оцінювали військові розробки теоретика В.Тріандофілова (про це ж, між іншим, є і в мемуарах самого Г.Гудеріана «Спогади солдата»). І це все, за словами доктора історичних наук В.Мединського, — фотошоп?

Взагалі, здатність пропаганди в історичній науці залежить від типу самої держави та її ідеології. Що напишуть про анексію Криму майбутні історики? Після Ялтинської конференції 1945 року зламано стабільні кордони Європи, світ злякано завмер — а що далі? А далі прилетить у Крим президент РФ, поїде в Ялту, підніметься на той поверх, де Рузвельт, Сталін і Черчілль ділили Європу в 1945 році, сяде за той історичний стіл і, притримуючи правою рукою ядерну валізку, буде на новій карті встановлювати нові кордони. Для цього дугіни, кургіняни і міграняни ґрунт підготували.

Відкриємо «1984» Джорджа Орвелла: «Війна — це мир… Свобода — це рабство… Незнання — це сила». Все зійшлося. І ситуація в країні така, котру С.Грабовський назвав шовіністичною параноєю. В РФ будуть судити за «недостатній патріотизм», за «неправильне» трактування історичних подій в літературі і кіно, планується карати за применшення авторитету Російської імперії, СРСР і РФ вкупі з їхніми збройними силами. І, звичайно, набагато жорстокішими будуть закони щодо «спроби реабілітувати нацизм» і використання «колабораціоністської» символіки. От це нововведення вразило — адже зараз у РФ державним прапором є знамено генерала А.Власова, добре відомої РОА. А ота георгіївська стрічка — то теж від А.Власова, мала б бути гвардійська стрічка, але кебети не вистачило її ввести. П’ять років «у клітинку» можна одержати, якщо скажеш, що Крим анексували. До речі, нещодавно проведено спецмоніторинґ російських ЗМІ, і ті, котрі вживають слова «зелені чоловічки», «окупація», «анексія», «аншлюс» потрапили у список антиросійських елементів. І не дай Боже щось не те що схвальне, а й нейтральне сказати про Майдан. Це так притаманно країні «суверенної демократії».

Мало хто навіть з істориків знає про останнє інтерв’ю Гітлера швейцарському журналістові десь за десять днів до смерті. Там він твердив, що націонал–соціалізм відродиться саме в Росії. І ми пам’ятаємо пророцтво В.Черчілля: «Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами».