... І морозиво для «шмаркачів»

Мабуть, жодне питання не турбує батьків так сильно, як дитяче здоров’я. Коли малюк нездужає, руйнується все — плани, сталий порядок речей, псується настрій. Кожна мама і кожен тато мріють, аби дитина росла сильною і міцною, а підступні недуги оминали малечу десятою дорогою. Як цього досягти? Як зміцнити організм, аби він гідно протистояв інфекціям і капосним вірусам? Відповіді на ці та інші запитання «УМ» дізналася у фахівця, лікаря–інфекціоніста, головного імунолога Києва Федора Лапія.

«Дехто серйозно вважає: не вдягне дитина шапку — захворіє на менінгіт...»

— Федоре Івановичу, всі знають, що імунітет треба зміцнювати, що наше здоров’я залежить від того, наскільки організм здатен чинити опір недугам. Але якщо запитати — що ж конкретно означає це поняття — «імунітет», не кожен пояснить. Хотілося б почути версію фахівця.

— Це так само, як усі знають, що чорні коти приносять нещастя, але наукою цей факт не доведений. (Посміхається). З точки зору медицини, імунітет — означає захист організму від тих чи інших інфекційних агентів, який ми набуваємо або через клінічний перебіг хвороб, коли організм зустрівся зі збудником недуги, розпізнав, запам’ятав його і вже повторно ми цим не хворіємо, або шляхом вакцинації, коли набуваємо захисту від особливо важких і небезпечних захворювань.

У нашому організмі постійно відбуваються якісь процеси. Йдеться не лише про травлення, а й про так звані мутації клітин, які відбуваються під впливом багатьох факторів, скажімо, ультрафіолету (бо сонце — це не тільки здоров’я). Крім того, спонтанні мутації провокують утворення пухлин, і завдання імунітету — розпізнавати клітини, які відійшли від стандартів. Це так званий протипухлинний імунітет. Хоча найчастіше поняття імунітету зводять до захисту проти інфекційних недуг.

— Слабкий імунітет, міцний імунітет. Наскільки простежуєте тут залежність від генетичних чинників?

— Оскільки ми в спадок отримуємо 50 відсотків генів від мами і 50 — від тата, то, звісно, те, що мали наші батьки, вони мимоволі передають нам. Маю на увазі генетичні захворювання, які можуть проявлятися в наступному поколінні, хоча батьки не обов’язково хворіли на ці недуги. Багато залежить і від вподобання, способу життя, харчування батьків. Наприклад, якщо тато і мама сповідують вегетаріанство, то для здоров’я дитини це не дуже добре, оскільки нестача вітамінів сприятиме більш важкому перебігу деяких захворювань. Наприклад, брак вітаміну А сприятиме важчому перебігу кору, провокуватиме ускладнення недуги.

Багато важать родинні звички, уявлення. Деякі батьки цілком серйозно вірять, що коли не вдягати шапку, захворієш на менінгіт, а теплий одяг захистить від грипу. Але єдиний надійний захист від грипу та інших вірусних, інфекційних недуг — це маска і вчасна вакцинація. А забобони, які передаються «із вуст в уста», роблять все для того, аби дитина не загартовувалася, не мала достатнього фізичного навантаження, достатньої кількості контактів, щоб перехворіти хворобою у садочку і, відповідно, набути імунітету.

«Немає дітей «не для садочка». Є батьки з міцнішими і менш стійкими нервами...»

— До речі, про садочки. Багато батьків нарікають: пішла дитина в дитячий колектив — почала хворіти. Мабуть, каже мама, моя дитина — не для садочка...

— Повірте, немає дітей, які «не для дитячого садочка». Є діти, які мають батьків із більш міцними або менш стійкими нервами. Бо цілком нормально, коли дитина контактує з іншими малюками — вона починає хворіти. Те саме стається на дитячому майданчику (але тут шансів передачі інфекції від дитини до дитини менше, оскільки вітер, сонце і простір розсіюють збудників недуги). Але якщо ви віддали малюка в садочок, де люблять заклеїти вікна, аби (боронь Боже) не було протягів, де утримують температуру 22–24 градуси, то збудник недуги легко переходить від дитини до дитини. А дітки ж часто приходять у садочок із нежитем, кашлем...

Перший рік у дитсадку дитина може хворіти тиждень–через тиждень. Тут, звичайно, все залежить від волі батьків. Деякі мами з татами кажуть: немає температури, а лікар не заперечує — ідемо далі в садочок. Інші непохитні: не відправляємо дитину до садочка, доки не мине місяць від початку хвороби, нехай повністю відновиться після недуги, зміцніє. І мама дивується: ми ж місяць витримали після недуги, здавалося б, дитина повністю здорова, міцна, побували на морі, але... пішли в садочок — і через тиждень знову на лікарняному... Мама не розуміє: дитина захворіла, оскільки контактувала з дітьми. І ті діти, які не ходять у дитячий колектив, «надолужать» своє у шкільному віці. Бо так чи інакше, але від школи ви нікуди не подінетеся, і перший клас, імовірно, проведете на лікарняному. Бо ті недуги, якими дитина не перехворіла в садочку, наздоганятимуть її у шкільному колективі.

— Є такий вислів: дитина, що часто хворіє. Умовно кажучи, скільки разів на рік хворіти є нормальним, а яка кількість капітуляцій перед недугами свідчить, що це таки «занадто»?

— Однозначно сказати важко, оскільки норма змінюється з часом, із нашим світоглядом. Якщо брати до уваги позицію Всесвітньої організації охорони здоров’я, досвід країн Західної Європи, США, Канади, то нормально, коли дитина перші роки життя хворіє 12—15 разів на рік. Практично щомісяця. Все залежить від кількості контактів з іншими людьми. Звісно, батьки хочуть, щоб дитина не хворіла — це нормальне бажання, але як цього досягти? Її можна ізолювати від інших дітей, але ми повинні розуміти: це не піде на користь малюку. Ідеться і про адаптацію в соціумі, і про те, що імунна система повинна гартуватися. Імунітет гартується і набуває досвіду лише коли контактує з «чужими» мікроорганізмами.

— Скільки часу після недуги ви рекомендуєте малюку залишатися вдома?

— Тут немає універсальних порад. Але якщо педіатр дає дозвіл — можна повертатися в садочок. Адже коли дитина вже починає «розносити» квартиру, то навряд чи вона настільки хвора, щоб далі залишатися на карантині. Хвора дитина млява, здебільшого лежить, потребує догляду. Якщо ж дитина після хвороби вже достатньо активна, то може іти до садочка, навіть маючи, наприклад, закладений ніс. Адже закладеність носа може тривати довго. Зрештою, ми забуваємо своє дитинство... Є таке прекрасне українське слово «шмаркачі». До речі, наші сусіди–поляки своїх дітей до семирічного віку часто так і називають. Маленькі шмаркачі «сьорбають» носом, їхній носик закладений. Це той природний період, який діти просто повинні пережити.

«Препарати, які лікують «усе» і підходять «усім», навряд чи є ефективними»

— Федоре Івановичу, аптеки нині пропонують великий вибір так званих імуномодуляторів — препаратів, які нібито зміцнюють імунітет. Чи доцільно їх вживати?

— Тут часто маємо підміну понять. За кордоном імуномодуляторами називають медичні препарати, які допомагають впливати на імунну систему — скажімо, гормони, препарати інтерферонів, які використовують для лікування різних захворювань: розсіяного склерозу, вірусних гепатитів тощо. Або цитостатики — препарати, які впливають на зростання пухлин. У нас же цим терміном часто називають різні рослинні препарати, новаторські ліки, які нібито нормалізують роботу імунної системи. Але ми повинні розуміти: препарати, які допомагають «усім» і лікують від «усього», навряд чи безпечні та ефективні. Чесно кажучи, ні я, ні колеги, з якими співпрацюю, таких препаратів не рекомендуємо. Те, що ми справді радимо і що має доведену ефективність — це здорове, збалансоване харчування. А також вакцинацію як метод профілактики важких захворювань. Адже є хвороби, які часто забирають життя, тому треба зробити все можливе, аби їх уникнути.

— Окрім збалансованого харчування, які фактори допомагають зміцнювати імунітет?

— Діти повинні бігати, гратися, загартовуватися. Йдеться не про моржування. Але найелементарніше, що має робити дитина вдома, це бігати босоніж. Не думаю, що в когось у квартирі так холодно, як у карцері. Крім того, діти багато рухаються, тож відчувають холод значно менше, ніж дорослі.

Коли ми говоримо про зміцнення імунітету, не забуваймо про такий приємний і смачний спосіб, як...морозиво. Так–так, це елемент загартування, оскільки воно холодне. До того ж це можливість нагодувати дитину, яка «нічого не їсть». Батьки можуть дорікнути, що ці ласощі нині «не ті, що були раніше». Однак у нас є морозиво, яке відповідає державним стандартам якості, усе залежить від нашого вибору і бажання. Таку ж функцію гартування можна довірити не лише морозиву, а й... компоту. Заморожуйте на зиму ягоди — це чудові природні ласощі. Варіть із них компоти: це і смачно, і джерело вітамінів, яких так потребує організм узимку та навесні.

— А полівітаміни? Радите їх уживати?

— Чесно кажучи, не дуже. Завжди кажу батькам: ті гроші, які ви витратите на аптечні вітаміни, ви витратите більше на рекламу. Ми не говоримо про певні випадки, як, скажімо, вживання вітаміну D дітям першого року життя, які перебувають на грудному вигодовуванні. Немовлята потребують цього вітаміну для профілактики рахіту. А так — краще спрямуйте зусилля на те, щоб дитина з’їла шматок м’яса, риби, сиру, овочів, фруктів. Зваріть їй той же борщ із томатами і бурячком, зробіть салат із моркви і капусти.

— У якому випадку дитині не обійтися без допомоги імунолога?

— Коли йдеться про вроджені імунодефіцити. Якщо дитина не просто часто хворіє, а, скажімо, має кілька епізодів гнійних отитів, пневмоній. Коли виникають проблеми з БЦЖ–вакцинацією — так званий лімфоденіт, нагноєння, коли рубчик після цього щеплення погано утворюється. Консультація фахівця необхідна, якщо дитина погано набирає масу тіла, має серйозні зміни в аналізах крові (значно змінена кількість нейрофілів чи лейкоцитів). Усе це привід звернутися до дитячого імунолога, аби попередити серйозні наслідки для здоров’я.

ДОСЬЄ «УМ»

Федір Лапій

Народився 1973 року в Києві.

Закінчив Національний медичний університет імені О. Богомольця. Кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П. Шупика.

Головний дитячий імунолог ГУОЗ Києва.