Андрій Садовий: Реформа місцевого самоврядування — це інстинкт виживання

04.04.2014
Андрій Садовий: Реформа місцевого самоврядування — це інстинкт виживання

Андрій Садовий. (надане прес–службою міської ради Львова.)

Децентралізація влади, надання регіонам більше незалежності, зокрема й економічної, — «модна» тема нинішньої передвиборчої кампанії, важлива вимога часу. Загалом реформа місцевого самоврядування — занадто громіздка махина, але є кілька її засадничих напрямів, які можна втілити в життя в найстисліші терміни. Мер Львова Андрій Садовий написав конкретні кроки в цьому напрямi, які, на його думку, досить швидко відродять місцеве самоврядування.
Перше — передати в підпорядкування місцевих органів влади міліцію з питань громадської безпеки (тобто патрульно–постові служби та дільничних) і ДАІ. Друге — Інспекцію держархбудконтролю. Третє — функції контролю за охороною історичної спадщини також передати на місця. Четверте — залишати в місцевих бюджетах 50% з податку на прибуток підприємств. П’яте — дозволити органам місцевої влади проводити власні видатки через державні банки, а не через установи Казначейства. І нарешті — перезавантаження влади на місцях. Дострокові вибори до місцевих рад, на думку Садового, слід провести нинішньої осені — це дозволить їм отримати легітимність на виконання нових функцій.
«Сьогодні є унікальний шанс впровадити такі зміни, щоб місцеве самоврядування почало «дихати на повні груди. І все це треба зробити до 25 травня, до виборів Президента», — переконує «УМ» пан Садовий. — Це — інстинкт виживання: якщо ми хочемо, щоб Україна була успішною, то успішними повинні бути всі міста і села держави».

«450 міст України — як двигуни, що працюють на «холостому ходу»

— Ви донесли свої пропозиції до влади, до основних претендентів на посаду Президента України? Як на них відреагували?

— Я говорив iз багатьма політичними лідерами, спілкувався і з Юлією Тимошенко, говорив свого часу і з Петром Порошенком, і з Віталієм Кличком, з Арсенієм Яценюком... Тобто всі «за», але головне, щоб усі ті зміни відбулися до виборів Президента. Тільки тоді я буду переконаний, що всі ті зміни дійсно є добрими намірами і доброю волею. І для цього я буду робити все можливе. Власне, головною метою недавнього форуму місцевого самоврядування було систематизувати всі думки, які є, пропрацювати їх фахово, подати кінцеву резолюцію, яку треба впровадити в життя. На цю тему Верховній Раді треба витратити лише один день, назвати його «днем місцевого самоврядування» — і проголосувати всі відповідні зміни до законодавства. Також один день присвятити на засіданні уряду та проголосувати всі необхідні постанови. В результаті ми отримаємо іншу можливість для країни, коли «не будемо плакати, що є біда», а будемо мати реальні важелі впливу, щоб вирішувати ситуацію.

— Чи децентралізація влади може стати порятунком для регіонів, які не мають великого виробництва?

— В Україні є 450 міст. Це 450 турбореактивних двигунів, які зараз працюють на «холостому ходу». Адже держава забрала всі повноваження та гроші, тож залишається лише чекати, коли комусь щось перепаде. Великий ресурс громади, яка сама може творити, неактивований. І це безглуздо. Держава повинна лишати за собою функцію оборони та безпеки країни, нагляд за дотриманням законодавства. А вся проблематика повинна вирішуватися на місцях, адже на місці краще видно. Саме тому повинні обиратися не тільки мери, а й «губернатори». Зараз у половині міст країни немає міських голів, це ж — абсурд! У депутати прийшло багато людей, які дивляться на міста як на ресурс свого особистого збагачення. Це треба змінювати, тому після виборів Президента треба проводити позачергові вибори Верховної Ради, міських рад та міських голів. Аби прийшли люди, які мають довіру громади, і вже вони впроваджували б у життя ті повноваження, які держава має дати місцевому самоврядуванню.

— Чому місцева міліція повинна підпорядковуватися місцевому самоврядуванню?

— У багатьох країнах світу це очевидні речі. Місцева влада має довіру громади ще й тому, що вона має вплив на міліцію у сфері громадської безпеки. І міліції, до речі, також довіряють. На відміну від теперішньої ситуації в Україні, де довіра до правоохоронців чи не найнижча серед інших інституцій. Та й не дивно після того, що витворяла наша міліція. З іншого боку, є цілком практичний аспект. Після «ночі гніву» у Львові (19 лютого люди розгромили головне управління міліції, частину райвідділків, СБУ, прокуратуру. — Авт.) ми отримали місто, де фактично не працювали міліція, СБУ та прокуратура. І ми взяли всю відповідальність на себе: міська диспетчерська служба приймала виклики за номером «102», запровадили патрулювання міста, активізували муніципальну дружину — з кожного підприємства була виділена певна кількість людей. І це патрулювання міста, яке тривало два тижні, дало приголомшливий результат — рівень злочинності у Львові впав! Тож які ще можуть бути аргументи для того, щоб негайно підпорядкувати місцеву міліцію (патрулювання міста та дорожній контроль) органам місцевого самоврядування?

— Це ж стосується і архбудконтролю? Ви писали, що в Києві підприємці отримують дозвіл на будівництво, потім зводять будови, де їм заманеться, і тим самим нищать Львів. Можете назвати такі будови, де міська рада нічим не змогла зарадити?

— Можна назвати п’ять таких об’єктів. Один iз них у самому серці міста — на проспекті Свободи, біля церкви Петра і Павла. До церкви добудували велику халабуду, яка має дозвіл Міністерства культури. І є ще кілька таких об’єктів у центрі Львова, де на всі звернення міської ради вище керівництво зі столиці відмовчується. Все просто: підприємець брав гроші, віз у Київ, давав хабар, а там не зважали на ландшафт та контекст: гроші взяли — дали дозвіл. Це абсурд! Держархбудконтроль до 2007 року підпорядковувався міському самоврядуванню. Потім цю структуру передали державі. В останні роки важко назвати підприємця, з якого не вимагали хабара за початок будівництва, а потім за здачу в експлуатацію. Крім того, не має жодного прикладу, де б хтось був покараний за самочинне будівництво чи щоб таке будівництво було знесено. Все вирішував розмір хабара. Тому рішення з цього питання вже прийняте, і незабаром ми чекаємо рішення Кабміну, яке поверне архбудконтроль у підпорядкування місцевих громад.

— То є шанс, що незаконне будівництво демонтують чи когось покарають?

— Жодне будівництво, яке велося з порушеннями закону, не буде нами акцептовано.

«50% податку залишати на місцях — це б задовольнило і місцеве самоврядування, і державу»

— Такий крок, як залишати в міському бюджеті 50% податку на прибуток підприємств, може відновити місцеве самоврядування? Особливо зважаючи на те, що в місцевих громад не тільки забирають повноваження, а ще й власні кошти через казначейство не проходять...

— Казначайство, по суті, — це банк, він узагалі не має права нічого затримувати. Натомість упродовж останнього року містом не керує місцева влада. Адже керувати можна тоді, коли маєш вплив на кошти. Тепер міста такого впливу не мають. Сидить чиновник у казначействі, який приймає рішення: тому — заплатити, а тому — ні. І це триває до сьогоднішнього дня. Вже за цей рік у місті непроплаченими залишаються 70 мільйонів гривень. А по всій Україні йдеться, певно, про десятки і десятки мільярдів! У минулому році, до слова, непоодинокими були випадки, коли йшли в казначейство і домовлялися за певний відсоток, аби провести якийсь платіж. Просто нонсенс!

Повертаючись до податків, 50% — це бажана цифра, яка б задовольнила і місцеве самоврядування, і державу. Я розумію, що до такого показника ми одразу не підійдемо. Але це дало б можливість активно включити процес думання в місцевих громадах, щоб кожне місто і кожне село було зацікавлене у створенні нових робочих місць, адже від цього вони б отримали безпосередні кошти. У великому Львові 75% подохідного податку йде у місцевий бюджет. У маленьких містах — лише 25%. Тож мер маленького міста не зацікавлений у нових робочих місцях (адже нове виробництво потребує розбудови інфрасткруктури, на яке в маленького міста немає коштів). Сьогоднішня система розподілу податків вбиває будь–яке бажання в людей щось розвивати: бо «навіщо, якщо все заберуть?».

— У Львові проекти з розбудови інфраструктури ведуться за рахунок кредитів ЄБРР. Але навіть так не вдається втілити великі проекти за один раз. Новація про відрахування у місцевий бюджет 50% податку пришвидшила б цей процес?

— Однозначно. Ми б жили, розвивались, та це було б інше місто. І не тільки Львів — кожне місто.

«Самопоміч» і вибори

— Чи буде брати участь у виборах партія «Самопоміч», в якій ви є головою?

— Про вибори треба говорити, коли вони починаються. Наразі партія «Самопоміч» молода, і перше її завдання — знайти хороших, талановитих наших прихильників в усіх областях України. Аби ті напрацювання, які маємо у Львові, можна було імплементувати в інші міста України. Багато хто говорить, що Львів зараз відрізняється від інших міст. Це тому, що вже вісім років ми впроваджуємо ідеологію «Самопомочі»: самоорганізація, самодисципліна, робота з громадами, максимальна співпраця з громадськими організаціями, різними професійними середовищами...

— Тобто «Самопоміч» поки розвивається і на вибори не піде?

— Я думаю, що піде.

— А ви особисто?

— Я сьогодні, в цей дуже не простий час, працюю міським головою у Львові, який надзвичайно важливий для України. Триває моя каденція, тому говорити про якісь інші пропозиції не коректно. Є довіра — я працюю.

А ТИМ ЧАСОМ...

До Львова їдуть... біженці і туристи

— З огляду на останні події, які перспективи Львова у галузі туризму? Вже є інформація, що кількість туристів зменшилась.

— Перспектива туризму у Львові винятково позитивна. Певна річ, у час війни, коли частина країни окупована, люди не мають великого бажання кудись їхати. Крім того, є багато міфів про небезпеку. Тому зараз ми з радістю приймаємо студентів зі східних областей України. Нещодавно приїжджали студенти з Донецька, ще мають приїхати з Харкова, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Маріуполя. Хочемо, щоб вони побачили на власні очі життя у Львові. Я сподіваюсь, що потоки туристів будуть не тільки відновлені, а й суттєво збільшені, адже місто демонструє хороші темпи розвитку та гостинність. Думаю, туристи будуть і зі Східної України, і з Західної Європи, і з Білорусі, і небайдужі росіяни також приїдуть.

— Які плани міської ради щодо допомогти біженцям iз Криму?

— Питання біженців — це прерогатива держави. Ми очікуємо, що найближчим часом буде прийнято відповідну програму на рівні уряду. Люди, які приїхали в якусь область iз Криму, швидше за все, повертатись назад скоро не будуть. Тож треба передбачити кошти на їхню перекваліфікацію, купівлю житла... Те, що ми сьогодні зробили — просто відкрили двері. Сьогодні у Львові та області перебуває понад півтори тисячі осіб з Криму. Цим людям забезпечено житло, речі першої необхідності. Діти ходять до школи, в садочки. Вже зараз у наших закладах влаштовано 56 дітей. Якщо буде потреба, ми готові ще і ще допомагати.