Та, що греблі не рве

      Йдеться знову про «порохову дiжку». Отой самий каскад рукотворних гребель на Дніпрі, з приводу яких час від часу зчиняється переполох. Зокрема, панічні розмови про сотні тріщин не вщухають на Дніпрогесі. Щоправда, греблю у Запоріжжі не так давно капітально відремонтували, як, до речі, і в столиці. Більше того, саме на Київській ГЕС уперше у вітчизняній практиці ввели й автоматичну систему контролю за станом споруди. Завдяки їй будь-які відхилення виявлятимуть вже не «вручну». А з іншого боку, чи стало від того легше? Мовляв, коли станеться непоправне, то яка в біса різниця, контролювався стан греблі автоматично чи дідівськими методами.

      Проте таку ж автоматичну систему контролю незабаром введуть і на Кременчуцькій ГЕС — розташованій у Світловодську Кіровоградської області. Як повідомив її головний інженер Віктор Хижняк, об'єкт невдовзі має прийняти державна комісія. Особливої важливості йому надає й те, що саме Кременчуцька гребля є основним регулятором рівня води у Дніпрі. Тепер на черзі Запорізька та Дніпродзержинська (вона у дніпровському каскаді йде наступною після Кременчуцької). Запорукою безпеки Дніпродзержинської поки що є 177 п'єзометрів. Свого часу їх почали красти мисливці за металом — одна штука все ж затягує відразу на п'ять кілограмів. Тому охорону об'єкта мусили посилити.

      Саме у Дніпродзержинську не так давно мусили задуматися над тим, що нічого вічного у світі не буває. Це коли в одному із затворів ГЕС виявили стокілограмову(!) осколочно-фугасну бомбу ФОБ — 100. Переполох тоді зчинився неабиякий. Про полковника Віктора Шевченка з Управління Міністерства надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який особисто пірнав, аби знешкодити бомбу, тепер розповідають мало не легенди. Надто ж зворушує його розповідь про самку судака, що відклала ікру прямісінько на фугасі і рішуче її охороняла. Звідки рибині було знати, в яку потрапила халепу? Що б там не було, бомбу з дна водойми успішно дістали і знищили. Головний інженер Дніпродзержинської ГЕС Владислав Кучерявий нас запевнив, що нічого страшного не сталося б, навіть якби бомба вибухнула: для греблі такий боєзаряд надто малопотужний, щоб завдати їй суттєвих ушкоджень. На це спроможна хіба що невелика ядерна бомба. Як ілюстрацію Владислав Семенович пригадав свій досвід роботи у В'єтнамі на початку 70-х. Там 95 відсотків електроенергії виробляли гідроелектростанції, збудовані ще радянськими фахівцями. Так ось, коли американці скинули двотонну бомбу на одну з гребель, то утворилася тільки воронка. Зруйнувати ж дамбу вони змогли тiльки за допомогою ракет загальною потужністю 352 мегавата. 

      Представники МінНС думати про найгірше теж зобов'язані. Від їхніх передбачень, заснованих на розрахунках інституту «Укргідропроект», мимоволі стає не по собі. Якщо з Дніпродзержинською ГЕС, не дай Боже, щось станеться, водяний вал висотою 10—12 метрів зі швидкістю 50—70 кілометрів за годину затопить до 770 квадратних кілометрів не лише території міста Прометея, а й Дніпропетровська, Новомосковська, Нікополя, Марганця, інших населених пунктів з населенням близько 363 тисячі чоловік. У небезпечній зоні опиняться 87 об'єктів господарської діяльності і до тридцяти тисяч гектарів орних земель... Ще жахливішими можуть бути наслідки руйнування Кременчуцької ГЕС. Причому, за твердженнями фахівців, за такої катастрофічної ситуації накажуть довго жити усі греблі дніпровського каскаду. Отож на повному серйозі йдеться про нову Атлантиду, якою — від однієї думки дух перехоплює — може стати Україна. Адже, згідно зі світовим досвідом, греблі стають небезпечними вже після 25—35 років експлуатації, а 2—4 щороку руйнуються. Дніпродзержинська, приміром, вже існує 40 рокiв. Однак про її закриття, як і інших у дніпровському каскаді, говорити не доводиться хоча б тому, що жодна енергосистема без так званих маневрових потужностей існувати не може. Їх забезпечують саме гідроелектростанції. Отож, з одного боку, лячно, а з іншого — і виходу не видно. Ну а за паніки чорт завжди здається страшнішим, аніж його малюють.

       На греблі два роки тому розпочали великомасштабну реконструкцію. Як стверджує генеральний директор Дніпродзержинської ГЕС Анатолій Терещенко, у ході інтенсивної модернізації нинішню потужність станції 352 тисячі кіловат мають збільшити на десять відсотків, що рівноцінно введенню нової турбіни. Проте у світовому вимірі вона здасться зовсім скромною. Зокрема, найпотужніша, яка нині будується у Китаї, затягує аж на 24 мільйони кіловат, а найбільша на теренах колишнього СРСР — Саяно-Шушенська ГЕС — має потужність 6 млн. 400 тис.

      Однак усі без винятку гідроелектростанції дніпровського каскаду працюють над підвищенням своїх потужностей, найменше задумуючись про самоліквідацію. І з цим, принаймні на найближчий час, доведеться змиритися.