Конфлікт між Росією та Україною вчора знову стояв на порядку денному Організації Об’єднаних Націй. Цього разу — не Ради Безпеки, де Росія має право вето, а значно ширшого кола — Генеральної Асамблеї ООН. Це головний дорадчий орган Об’єднаних Націй, у який входять усі 193 держави–члени організації.
У проекті резолюції, винесеному на розгляд Генасамблеї Україною, зокрема, йдеться про те, що проведений у Криму референдум «не може бути обґрунтуванням для будь–якої зміни статусу АРК або міста Севастополь». Окрім того, попри виведення українських військ із півострова, Україна наполягатиме на демілітаризації Криму.
При цьому в резолюції немає ні засудження анексії Криму Росією (власне, про це не згадується взагалі), ні навіть чіткої констатації факту, який офіційний Київ не піддає сумніву — що Крим є невід’ємною частиною України. Та попри це, Москва вважає проект «жорстко антиросійським» і останніми днями старанно працювала над тим, щоб переконати в правильності своєї позиції якомога більше країн.
Засідання Генасамблеї почалося о 16:00 за київським часом і на той час, коли верстався цей номер, було ще в розпалі. Але прогнози експертів щодо результатів голосування були не надто оптимістичними. Попри те, що досі про однозначну підтримку України заявляв увесь світ, окрім найближчих сателітів і «митних союзників» — Казахстану, Білорусі та Вірменії.
Як зазначає оглядач «Української правди» Сергій Сидоренко, попереднє опитування дипломатів свідчило про те, що кількість країн, які планували підтримати «український» проект резолюції, була меншою за тих, хто збирався натиснути кнопку «утримався» або «проти».
Водночас фахівці закликають навіть у такому разі не впадати в розпач, адже дипломатична мова набагато складніша за буденну. І деякі нібито розмиті фрази (скажімо, «визнання територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах») насправді свідчать про чітке ставлення до проблеми («міжнародно визнані кордони» — це, власне, й означає «включно з Кримом», адже його анексію наразі не визнала жодна міжнародна інституція). До того ж голоси тих, хто «утримався», при визначенні, схвалено резолюцію чи ні, взагалі не враховують.
Зрештою, резолюції Генасамблеї ООН мають суто рекомендаційний характер, на відміну від рішень Ради Безпеки, які є обов’язковими до виконання. А в тому, що Радбез невдовзі знову збереться з «українського» питання, експерти не сумніваються.