Родини кримських татар масово переїздять до Києва та Львова. (УНІАН.)
У Києві все більше з’являється ініціативних груп, які опiкуються проблемами кримських біженців. Людям шукають житло, роботу та навчальні заклади для дiтей.
«Спочатку волонтери діяли окремо, але зараз ми вирішили об’єднуватися, аби працювати більш ефективно», — розповів «УМ» координатор iз питань біженців Аветіс Мокроусов. Він разом з однодумцями приймає біженців у кримсько–татарському наметі, розташованому біля пам’ятника Незалежності на Майдані. Також переселенці можуть звертатися в координаційний центр Майдану, в Український дім та Будинок офіцерів.
За майже три тижні роботи Аветіс розселив близько тисячі людей у Києві та ще чотириста у Львові. Скількох влаштували iншi волонтери, він не знає. В основному кримчан поселяють у приватні квартири та дачі простих киян. Днями почали домовлятися iз санаторіями та готелями.
«В основному їдуть жінки з дітьми, — каже Аветіс. — Учора приїхали дві татарські сім’ї: одна жінка з трьома дітьми, друга — з чотирма. Їх відправили чоловіки, адже в Криму стає небезпечно, росіяни відверто погрожують фізично нищити незгодних». Іноді добратися виявляється не так просто — як стало відомо «УМ», у неділю групу з 36 кримських татар, які прямували до Києва, сепаратисти перепинили біля смт Зуя Білогірського району Криму, забрали всі гроші й знищили всі документи, зокрема свідоцтва про народження дітей. Завдяки небайдужим бiженцiв усе–таки вдалося доправити на материкову Україну.
Дехто з біженців боїться спілкуватися з пресою. Люди вважають, що якщо вони «засвітяться» у ЗМІ, то назад дорогу їм буде закрито. Багато хто має домівки, квартири та бізнес у Криму, які не хочуть втрачати. Не кажучи вже про родичів, якi досі лишаються на окупованiй територiї. «Один чоловік привіз сина до столиці, тепер не знає як вертатися, бо його показали по Першому Національному. Боїться. А вдома ще дочка є, яку теж треба вивозити», — каже «УМ» Микола Омелян, координатор Комітету допомоги біженцям Криму, розташованого в Будинку офіцерів.
За словами пана Миколи, ситуацію ускладнює і той факт, що багато хто просто не має коштів, аби виїхати. «Ми намагаємось допомагати, але грошей не вистачає. Зараз критично важлива допомога спонсорів», — запевняє він. Держава поки допомагає лише з перевіркою особистих даних біженців. Кожного переселенця перевіряють, аби не прихистити злочинця чи провокатора.
Микола Омелян сподівається, що уряд у найближчий час організує для біженців житло, хай і в гуртожитках або в будинках військових частин.
«Гаряча лінія» Кабінету Міністрів iз питань кримських біженців: 0 (800) 507–309
Координаційний центр КМДА: 044–497–57–15; 044–404–33–20
Координаційна рада Майдану: 063–60–60–792; 098–744–75–70; 093–580–43–79
Комітет допомоги біженцям Криму (Будинок офіцерів):
095–575–12–64; 067–988–95–15
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
