Маленький у масштабах планети Крим залишається головною темою світових новин. Учора Держдума Росії ратифікувала «міждержавний» (між Російською Федерацією та самопроголошеною республікою Крим) договір про приєднання до РФ нових суб’єктів — власне Криму та міста федерального значення Севастополь. За це рішення проголосували 443 депутати. Дехто, як лідер ЛДПР Володимир Жириновський, закликав на цьому не зупинятися і «спасать русскіх» у Луганську, Запоріжжі, Одесі та інших містах України. При цьому головний російський ліберал–демократ тішився, що тепер «безвилазно» зможе ціле літо сидіти в «Артеку», путівкою в який у дитинстві його обділили.
Знайшовся серед депутатів Держдуми й один, хто натиснув кнопку «проти», — представник «Справедливої Росії» Ілля Пономарьов, який нерідко голосує в розріз із генеральною лінією партії (не своєї — загальноросійської, путінської). При цьому «опозиціонер» запевнив, що вважає Крим російською територією, а Україну, Росію, Білорусь та Казахстан — «братськими народами, які мають бути разом у єдиному союзі». Але авральне «приєднання» Криму назвав «поспішним і непродуманим кроком, який досягне протилежної мети».
Тим часом решта міжнародної спільноти залишається «глибоко стурбованою» і потроху рухається в бік жорсткіших санкцій проти Росії, яка на догоду своїм імперським амбіціям запустила надзвичайно небезпечну хвилю порушення міждержавних угод, кордонів, дипломатичних правил тощо.
Учора в Брюсселі стартував дводенний саміт Євросоюзу, на якому лідери ЄС, зокрема, планували розглянути подальше запровадження санкції проти російських посадовців. Напередодні туди вилетів — економ–класом, разом зі звичайними пасажирами — Прем’єр–міністр України Арсеній Яценюк. Нагадаємо, 21 березня відбудеться підписання політичної частини Угоди про асоціацію України з ЄС.
Перед самітом канцлер Німеччини Ангела Меркель виступила в Бундестазі, наголосивши, що дії Росії щодо «приєднання» Криму «вимагають від Європи та її партнерів рішучої та спільної відповіді».
Поки що йдеться про розширення другого рівня санкцій, які включають заборону на в’їзд до країн ЄС та блокування банківських рахунків осіб, відповідальних за нелегітимні дії щодо Криму з боку Росії. Нагадаємо, раніше Євросоюз уже запровадив санкції проти 21 людини, але найбільш впливові на позицію Кремля особи там не фігурують.
У випадку загострення ситуації в Україні Європейський Союз, за словами Меркель, готовий перейти до третього рівня санкцій — економічних. Такі заходи справді б мали певний вплив на Москву, якій поки що від європейських санкцій ні жарко, ні холодно. Але що ЄС вважатиме «загостренням» — поки незрозуміло. Хочеться вірити, що не безпосереднє введення російських військ у Київ.
Також Меркель підтвердила, що «Великої вісімки», тобто клубу лідерів найбільш впливових промислових держав світу за участю Росії, більше не існує — лише «Велика сімка». «Росія ізольована майже в усіх міжнародних структурах», — підсумувала фрау канцлер.
Раніше уряд ФРН оголосив про припинення співпраці німецького збройового концерну Rheinmetall AG із Росією. За контрактом з Міноборони РФ, сума якого становить 100 мільйонів євро, цей концерн зараз будує центр бойової підготовки сухопутних військ у Муліно під Нижнім Новгородом. Будівництво центру, в якому щорічно зможуть проходити навчання 30 тисяч військових, має завершитися цього року.
У середу пізно ввечері за київським часом на засідання з «українсько–російського» питання вкотре зібралася Рада Безпеки ООН. «Зіркою» цих зборів укотре став постійний представник Росії в Організації Об’єднаних Націй Віталій Чуркін, який незворушно протистояв загальному осуду й «нічтоже сумняшеся» молов усіляку дурню. Перепрошуємо читачів за такий «недипломатичний» вислів, але повірте, порівняно з лексикою офіційних заяв МЗС Росії це ще зразок дипломатії.
Доповідь помічника генерального секретаря ООН з прав людини Івана Шимоновича, який відзвітував перед Радбезом про ситуацію з правами людини в Україні за підсумками свого дев’ятиденного візиту, Чуркін назвав «односторонньою і пригладженою». Бо ж Шимонович не побачив «широкого або системного характеру» образ і нападів на росіян в Україні (окремі все ж зафіксував).
Також Чуркін видав повний набір тез з арсеналу Дмитра Кисельова та інших російських «телеаналітиків», заявивши, що українського прапорщика в Криму вбили не під час штурму фотограметричного центру, якого просто «не було». І в нього, і в представників так званої «самооборони» Криму стріляв нібито «невідомий снайпер». Нагадаємо, такий самий снайпер–фантом у версії російської пропаганди вбивав і бійців Небесної сотні та «беркутівців» на Майдані.
Посол України в ООН Юрій Сергєєв достойно парирував репліки російського колеги, наголосивши при цьому, що «важко коментувати неправду, адже опиняєшся в ролі того, хто виправдовується». Його знову підтримували всі учасники засідання, найпалкіше — представник Франції Жерар Аро та посол США Саманта Пауер, яка порівняла анексію Криму Росією зі «злодієм, який може вкрасти річ, але це не означає, що він має право нею володіти».
У відповідь Чуркін вдався до відвертого шантажу: мовляв, якщо США розраховують на співпрацію з Росією в Раді Безпеки з інших питань, то «пані Пауер, яка опустилася до рівня бульварної преси, варто засвоїти, що ми категорично не приймаємо образливих висловлювань на адресу нашої країни».
Водночас президент США Барак Обама в одному з інтерв’ю наголосив, що виключає військове втручання Сполучених Штатів у ситуацію в Криму та Україні.
СУСІДИ
Прага готується до прискореної репатріації етнічних чехів з України
«Ситуація складна, рішення не терпить зволікання, заходи потрібно вжити впродовж кількох днів», — заявив спікер чеського парламенту Ян Гамачек після зустрічі з представницею етнічних чехів із Житомирської області Еммою Снідевич. Гамачек вважає, що на допомогу українським чехам потрібно виділити 50 млн. крон (2 млн. євро). 40 сімей із села Малинівка та райцентру Малин Житомирської області, що за 100 кілометрів від Києва, звернулися до уряду Чехії з проханням дозволити їм повернутися на історичну батьківщину. Своє бажання вони мотивують високою злочинністю та страхом помсти за те, що вони у своїй більшості співпрацювали з Партією регіонів, повідомляє Чеське телебачення. А також небажанням, щоб їхні чоловіки були призвані до лав української армії у зв’язку з російсько–українським конфліктом, повідомила одна з активісток Емілія Кузьмянко.
В Україні мешкала значна етнічна меншина так званих волинських чехів, але більшість із них виїхала на батьківщину після закінчення Другої світової війни. Друга хвиля еміграції відбулася у 1990–х роках. Мешканців Малинівки тоді не приєднали до програми репатріації — ймовірно, через сумніви у дійсно чеському походженні цих людей. Загалом в Україні мешкає близько 10 тисяч нащадків чехів, які переселилися сюди в другій половині ХІХ століття. Лише 30 відсотків із них вважають чеську мову своєю рідною. Окрім житомирян, інші українські чехи поки не робили жодних заяв і не вживали жодних заходів щодо переселення до Чехії. Навіть ті, що мешкають у Криму.