Дві доби журналістська братія разом з Автомайданом та іншими небайдужими намагалися з’ясувати долю їхніх колег, затриманих на блокпосту з боку Херсона до Криму, біля містечка Армянськ. До пошуків були долучені й офіційні структури, однак усе трималося у глибокій таємниці — щоб не наврочити. І ось у вівторок увечері надійшла радісна звістка: всі п’ятеро журналістів на волі і їдуть додому.
Першими до столиці добралися Олена Максименко, Олесь Кромпляс та Євген Рахно. Активісткам Автомайдану Катерині Бутко та Олександрі Рязанцевій довелося заїхати на СТО — їхня машина після «гостювання» у кримської самооборони потребувала ремонту.
Учора з журналістами спілкувалися мама Олени Максименко пані Марина та дружина Євгена Рахна Катерина. «Їх тримали невідомі люди. Євгена били, вирвали сережку з вуха, сказавши, що він гей. Є синці на животі, били прикладом по голові, приставляли зброю до скроні, потім стріляли у повітря. Ножем зрізали коси. Дівчат теж ображали. Їх ставили навколішки зі зв’язаними руками, ображали. Дуже їх злило тату із написом «Небесна сотня» на руці у Шури Рязанцевої. Проте всіх викрадених годували добре, навіть борщем із салом. Тримали спочатку на КПП у Чонгарі, потім перевезли до Севастополя, а потім до Армянська, де відпустили», — розповіли вони.
Нам вдалося поспілкуватися і з самою Оленкою Максименко, журналісткою «Українського тижня». Дівчина від початку була активним учасником подій на Майдані, мала купу прекрасних фоторепортажів про ті події, тому на пропозицію поїхати до Криму подивитися на власні очі, що там відбувається, поспілкуватися з місцевим населенням відгукнулася одразу. Хоча батьки до останнього не знали, де їхня донька. «Ми всією машиною розповідали батькам байки — то ми їхали на хутір до друзів, то ще кудись. Тому, коли вони побачили наші фото по телевізору, у них був шок. Добре, що один із журналістів, які їхали з нами, Олексій Бик, проскочив, і батьки мали його номер — зателефонували, він їх заспокоїв і допомагав, чим міг, у пошуках», — розповідає Олена.
Щодо того, хто ж затримав і на якій підставі, журналістка зізналася, що на блокпосту були присутні і російські «зелені чоловічки», і «Беркут», і так звана «місцева самооборона», і російські козаки. «Нас підозрювали в екстремізмі. Затримали за те, що в нас знайшли камери та журналістські посвідчення. На КПП будь–який журналіст — апріорі злочинець, апріорі ворог — таке там ставлення до журналістів. Нам постійно говорили: «Вам тут робити нічого. У нас тут усе спокійно, а ви лише підбурюєте». Ставлення до нас було різне. Дехто поводився дуже агресивно — не знаю, чи це була награна агресія, чи природна, але нам увесь час давали зрозуміти, що нас хочуть побити чи закатувати. Особливу небезпеку представляють бійці кримського «Беркута», які отримали російські паспорти, і ще козаки — це повний неадекват, не хочеться навіть згадувати. Росіяни весь час намагалися їх стримати», — згадує Максименко.
Спочатку затриманих допитували на блокпосту, потім відвезли до місця ув’язнення. По дорозі всім сказали, що їх не чіпатимуть, хочуть лише перевірити по базі даних. Тримали в одиночних камерах. «Дівчатам ще пощастило, що були умови в камерах, а хлопці мусили проситися, їх водили. Нас допитували, намагалися «розколоти», випитати якісь таємниці. Але загалом поводилися адекватно», — ділиться Олена. Про звільнення повідомили раптово і без пояснень. «Нас вивели з камери, підійшов чоловік у військовому, сказав, що йому чхати на наші політичні погляди, його завдання — вивезти нас живими і неушкодженими з Криму. Нам повернули наші машини — побиті трохи, але на ходу», — каже журналістка.
А от дорогі камери, диктофони і гроші так і не повернули. «У Євгена забрали близько 600 доларів, які він віз мамі, з автівки викрали магнітолу та добряче покаталися на автівці. Проте після залишили сухий пайок в авто. У інших також забрали цінні речі», — поділилася з журналістами Катерина Рахно, додавши, що повернутися додому їм допомогли херсонські байкери.
Тепер журналісти спілкуються з друзями, готують свої матеріали і мріють таки потрапити за залізну завісу Криму. Якщо пощастить.