Українці в Криму стурбовані інформаційною блокадою. (з сайта rferl.org.)
Дві групи українських журналістів, які в суботу намагалися потрапити до Криму з боку Херсонської області, були затримані невідомими у військовій формі. Серед них були активістки Автомайдану Катерина Бутко та Олександра Рязанцева і журналістка «Українського тижня» Олена Максименко.
Свідком затримання став і журналіст «Главкому» Олексій Бик. Він їхав до Криму в одній машині з Євгеном Рахном, Оленою Максименко і журналістом Олесем Кромплясом, але перед самим блок–постом пересів у машину місцевого жителя, який зустрів їх, щоб провести через контроль. Український бік проїхали без особливих проблем. А от з російського боку почалися пригоди.
«З російського боку нас уже зустріли «зелені чоловічки», самооборона. В машині, де їхала Оленка з хлопцями, знайшли фотоапарати, їх одразу затримали. Нас відвели у відстійник, і я побачив білий «Сітроен» iз рожевим верхом. Двері його були відкриті, речі вивалені, а біля нього стояли на колінах дівчата зі зв’язаними пластиковими хомутками руками. Я так зрозумів, це були Катя Бутко і Саша Рязанцева. При мені їх не били, але морально дуже пресували. Дівчата плакали, їм погрожували пустити по колу. Кричали «Здесь вам не Майдан, здесь Россия». Побачивши на руці Рязанцевої татуювання «Небесна сотня», один iз чоловіків у формі став їм погрожувати: «Вас уже сотня? Зараз буде 102», — розповів «УМ» Олексій подробиці затримання.
За словами журналіста, «самооборонці» не гребували мародерством. «У нашій машині знайшли бронежилет, у мене ще були гірськолижні окуляри — усе це забрали і не повернули, так само, як і півтори тисячі гривень. У машині Євгена так само все вивалювали, мародерствували. Тягли все, що могли», — повідомив він. Після того, як їх відпустили, Олексій із водієм машини ще почекали колег, а потім вирішили повернутися під виглядом того, що привезли поїсти «визволителям». Машину колег вони побачили біля посту ДАІ, силовики запевнили, що журналістів допитають і скоро випустять, тому чоловіки вирішили знову від’їхати до Армянська і дочекатися, але так нікого і не дочекалися. З того часу телефони дівчат не відповідають і про місце їхнього перебування не відомо.
До пошуку активістів долучилися автомайданівці та народні депутати. Була інформація про те, що трьох затриманих журналістів везуть в СБУ Севастополя, а активісток Автомайдану тримають у таборі «Беркута» на тому ж КПП, а пізніше — везуть до Севастополя на базу ЧФ РФ. У вівторок вранці міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що він знає, де шукати зниклих. «Ведуться перемовини. Дасть Бог — все буде добре. Було б добре, але варто дочекатися результату. Так, на полях, відзначу, що розуміємо всіх, хто бере участь у затриманні дівчат. Воно вам точно треба, хлопці? Нехай розв’язка буде швидкою і позитивною», — написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці».
Тим часом число зниклих у Криму українських активістів уже сягнуло дев’яти. У неділю на залізничному вокзалі Сімферополя невстановлені особи викрали лідера Всекримської української ради Андрія Щекуна та голову Опікунської ради української школи–гімназії Сімферополя Анатолія Ковальського. Також у неділю в Севастополі викрали активіста Івана Кирющенка, який допомагав українським військовим у заблокованих військових частинах та був одним з організаторів святкування в місті 200–ліття Шевченка. У Севастополі ж затримали й одного з організаторів місцевого Євромайдану Івана Шульгу.
Занепокоєння долею активістів і журналістів висловив генеральний директор організації «Репортери без кордонів» Крістоф Делуар. «Ми стурбовані постійною ескалацією порушень прав журналістів у Криму, який перетворюється на регіон беззаконня, контрольований озброєними бандами, чия анонімність посилює безкарність. Частота цілеспрямованих нападів на журналістів та масштаб цензури свідчить про бажання перетворити регіон на чорну діру в питанні новинного та інформаційного висвітлення», — заявив гендиректор «Репортерів без кордонів». n
У Криму частоти загальноукраїнських каналів скрізь зайняли російські. Так, замість «1+1» тепер транслюється російський державний телеканал «Россия», а замість «Інтера» — НТВ. Припинилося також мовлення «5–го каналу», СТБ, Нового каналу, ICTV. Щоправда, у неділю увечері Інтерфакс із посиланням на віце–прем’єра уряду Криму Ольгу Ковітіді, повідомив, що причиною зникнення українських каналів стали технічні проблеми, і після їх усунення трансляцію буде поновлено. Однак коли це станеться, вона не сказала.
7 березня у Криму відключили від інтернету і перший кримськотатарський телеканал АТR. Імовірно, причиною цього став проведений напередодні телекомпанією інтернет–референдум, під час якого більшість висловилась проти приєднання Криму до РФ.
«Волонтери з Росії» захопили також і місцевий ТРК «Крим». «У мене посвідчення співробітника, видане в 1998–му. Легальне. На територію не пропускають. Гендиректор Гулеватий не відповідає. Кажуть, усім рулить Аксьонов через московських», — повідомив у мережі «Фейсбук» журналіст Осман Пашаєв. Журналісти також повідомляють, що фахівцям Радіотелевізійного передавального центру (РТПЦ) було дано вказівку розгорнути супутникові антени на 20 градусів. З якою метою — не уточнювалося.
У відповідь Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення висунула вимогу провайдерам припинити на території країни трансляцію російських каналів. У першу чергу це стосується каналів «Вести», «Россия 24», «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР Планета» та «НТВ — Мир». До 19.00 вівторка мовлення мало бути припинене на всій території України. Водночас організація просила забезпечити ретрансляцію в українському ефірі передач каналу ATR та Чорноморської ТРК.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
