Скульптуру Шевченка, витесану з осики, встановлено на майдані Незалежності — в епіцентрі святкувань Шевченкового ювілею. (з сайта regionews.ua.)
Відзначення ювілею відбуватиметься практично з чистого аркуша, адже досі приготування були розраховані і на смаки, і на світогляд «попєрєдніків». «У Черкасах на буклетi про Шевченкiвський нацiональний заповiдник у Каневi, який готували до свята, були портрети Віктора Януковича, екс–«губернатора» області, який тепер у розшуку, — Сергія Тулуба та архітектора Лариси Скорик. Тулуб навіть наказав викинути частину тексту про Шевченка, щоб вставити натомість дві свої фотографії», — повідомив голова громадської ради з вiдзначення ювiлею Ігор Ліховий.
Кульмінацією святкувань 9 березня в столиці стане покладання квітів до пам’ятника Тарасовi Шевченку (початок о 13.00) та велелюдна хода до майдану Незалежності, де, починаючи з 14–ї години, відбудеться 8–годинний концерт. І перше, і друге докорінно відрізнятиметься від усього, що нам доводилося бачити раніше, — не буде ні натовпів міліції, яка відгороджуватиме державних мужів від простого народу, ні гучних промов та пафосної риторики зі сцени. «Це буде вшанування Тараса від українського народу, тому в першій лінії будуть іти представники студентства, медики–волонтери, сотники Самооборони Майдану, журналісти — саме вони покладатимуть гірлянду до підніжжя Тараса. А можновладці ітимуть у другій лінії. Ми як режисерська група рекомендували, щоб політики і державні діячі говорили зі сцени Майдану винятково словами Шевченка», — поділився з «УМ» режисер Сергій Проскурня.
На словах Тараса буде побудована і концертна програма: тут і діти читатимуть відомі рядки мовами світу, і лунатимуть пісні за творами Шевченка як у народній стилізації в інтерпретації гуртів «Божичі» та «Хорея козацька», так і в сучасному прочитанні — у виконанні Ірини Шинкарук, сестер Тельнюк, Оксани Мухи, гуртів «Сад», «Гайдамаки», «Кому вниз». Також у програмі — презентація документального фільму Сергія Проскурні «Шевченко. ІDентифікація».
Майданівці почасти самі дбають про оформлення сцени. Пані Олександра Чічко з Василькова приїхала на Майдан із десятьма рушниками, які вишила її покійна сестра. Побачивши, що рушники, вивішені в останні місяці, потріпані, вкриті сажею, пані Олександра хоче їх замінити. Принесла нові, каже, залишила пакунок дівчатам в інфоцентрі, що в Українському домі. Відомо, що формленням сцени має займатися Руслана з командою. Але поки що за рушниками ніхто з її дизайнерів не приходив. Руслани на Майдані немає, принаймні учора не було, адже, за словами її чоловіка Олександра Ксенофонтова, останні тижні співачка бродить по Європах, а зараз у США призи отримує. Мабуть, оформлюватимуть сцену теж в останню ніч.
Свої плани на святкування ювілею мають і звичайні майданівці. Так, Бібліотека Майдану в Українському домі, відновлена після набігу туди «Беркута» 18–20 лютого, планує відкрити виставку книг Шевченка і про нього. Волонтери кажуть, що люди обіцяли принести оригінальні «Кобзарі» та альбоми.
Свої акції проводить і «Мистецька сотня», розміщена поверхом нижче. Починаючи з середи, художниця з Харкова Катерина Ткаченко проводить екстремально–революційний пленер «Мистецтво на барикадах, присвячене 200–річчю Т.Г. Шевченка». На сьогодні взяти участь у пленері зголосилося 35 художників зі Львова, Києва, Харкова, Чернівців, Донецька. Перші живописні і графічні роботи уже є в «Мистецькій сотні». Стіни підвалу Укрдому прикрашають твори київського графіка Дмитра Гапчинського та львівського іконописця і реставратора Лева Скопа.
Художник та активіст Лев Скоп на Майдані — з перших днів. Малював ікони для каплиці, яка біля стели Незалежності згоріла під час штурму 18 лютого, розписував щити і дошки з барикад для аукціону в Українського дому. Всі виручені кошти пішли на потреби активістів. Лев Скоп розповів «УМ», що коли «Беркут» наступав на Майдан, бійці в першу чергу рятували його ікони, виносили з–під куль. «Мій Сон» і «Святий Тарасій» пана Лева відтепер належать «Мистецькій сотні».
Картини на дошках з барикад Лева Скопа та інших митців можна побачити вже сьогодні. Відкриття експозиції, присвяченої Шевченкові, відбудеться о 14.00 в фойє Українського дому. Про Шевченка розповідатимуть художники Роман Мінін, Марина Соченко та Олександр Мельник, якого часто можна побачити з картиною–транспарантом із зображенням очей Майдану «Бачу справи твої, людино».
Найбільша гордість «Мистецької сотні» — 10–метрове полотно (французький льон, англійські акрилові фарби), на якому понад 100 осіб малювали впродовж лютого власні образи Майдану. Знакове місце беззаперечно дісталося Тарасу Шевченку. Ідея хепенінгу із полотном належить художнику зі Львова Володимиру Свачію за підтримки Андрія Рудя.
З понеділка кожен, хто проходить через Майдан, бодай на хвильку зупиняється біля 2,5–метрового осикового пам’ятника Тарасовi Шевченку, що стоїть навпроти сцени. Вінницький скульптор Володимир Заєць щодня поруч із гетьманом Майдану (так активісти величають Шевченка). Робота ще не завершена, хоча створюється уже третій рік. Пан Володимир приносить на Майдан інструменти і пропонує активістам у камуфляжній формі, та й не тільки їм, витесувати плащ Шевченка. За задумом митця, вирубувати пам’ятник мають якомога більше людей різного віку, національності і кольору шкіри.
«Робота приурочена до 200–річчя з дня народження Кобзаря. Цієї неділі на Майдан прийдуть представники Книги рекордів України. Скульптура стане рекордом як така, до створення якої долучилася найбільша кількість людей, — каже Заєць. — Вшанувати пам’ять Шевченка я пропоную усім бажаючим. Потрібно просто прийти на Майдан, де навпроти сцени стоїть пам’ятник. Разом зі мною вдарити долотом і скребком по нижній частині скульптури. Всіх учасників я фотографую, щоб після підтвердити рекорд».
На сьогодні у проекті взяли участь майже 4 тисячі політиків, студентів, революціонерів, науковців, артистів. Загалом участь у його створенні, на думку скульптора, візьмуть 20 тисяч людей.
Скульптор каже, що осика — незвичайне дерево, воно здавна вважається в народі оберегом від злих духів. Тому надрізи деревини пропонує взяти з собою і зберігати як згадку про участь у створенні пам’ятника, тримати в себе як оберіг. Дехто не знає, куди заховати надрізки. Один чоловік поклав їх до рота, щоб відразу очиститися зсередини.
«Цій осиці більше 200 років. Знайшов її в лісі. Вона навіть за Шевченка старша», — запевняє Заєць. Осикового Тараса Григоровича з Вінниці у центр Києва допомогла привезти жінка з Автомайдану.
«Коли скульптура буде готова, покрию її лаком. Тоді вона не боятиметься ні вітру, ні дощу», — впевнений художник. Володимир Заєць має пропозиції після святкування 200–річчя Шевченка передати скульптуру в музей Гончара, але люди на Майдані кажуть, що вона має лишитися на центральній площі Києва.
Вручення Шевченківських премій перенесуть на 24 серпня
Ще одна святкова традиція — вручення 9 березня Шевченківської премії — цього року буде перенесена, ймовірно, на День незалежності. «За регламентом, Шевченківську премію має вручати Президент України, а у нас він з’явиться лише після 25 травня», — пояснив ситуацію Євген Нищук. Чи будуть переглядатися розміри премії, яку Віктор Янукович у січні збільшив до 520 тисяч гривень, поки що не вирішено. Але напевно зрозуміло: зараз сплачувати лауреатам преміальні держава точно не буде. Адже сумарно на всіх лауреатів сума виглядає грандіозно загрозливою як для порожньої казни — 2 млн.600 тис. гривень!
Вшановуватимемо цілий рік
Водночас нова влада налаштована протягом року актуалізувати постать Шевченка, зробити його ближчим і зрозумілішим молоді, відійти від формалізованого вивчення у школах, зробити частинкою сьогодення. «Треба зробити так, щоб Шевченко, хай і після формального дня народження 9 березня, з’явився на екранах українського телебачення. Всі недозняті фільми мають бути дознятими і продемонстрованими — і не вночі, а у прайм–тайм. Маю на увазі «Толоку» Михайла Іллєнка та інші. І не треба казати, що немає грошей. Знайдемо. Маємо знайти», — переконував на позавчорашніх парламентських слуханнях В’ячеслав Кириленко. Він же пообіцяв, що Шевченкове слово з’явиться і у візуальній рекламі: в метро, тролейбусах, на лайт–боксах.
На травень заплановано театральний фестиваль, який теж може стати мандрівним. «У театрі Франка готують прем’єру, і я зі студентами готую вистави — треба, щоб їх побачили люди. І не тільки в Києві. Треба шукати інвесторів, треба шукати ще кого завгодно — це має їхати по Україні», — зазначив Євген Нищук.
На парламентських слуханнях лунали й інші пропозиції, серед яких — зробити 9 березня загальнодержавним святом. Також Міністерству освіти було запропоновано включити до навчальних програм обов’язкове відвідання школярами та студентами музеїв та Шевченківських місць, а В’ячеслав Кириленко навіть припустив, що протягом 2014 року це може бути безкоштовно. Голова УВКР Михайло Ратушний розповів, що Рада передала в різні країни представникам діаспори гілочки знаменитої Тарасової верби, які будуть висаджені по всьому світу, і запропонував відновити теплохід за маршрутом «Київ—Канів». А директор Інституту літератури Микола Жулинський презентував шеститомну Шевченкову енциклопедію і попросив перетворити Український дім на Шевченківський дім, перенісши туди унікальний відділ рукописів, де є й оригінал «захалявної книжки» Кобзаря, й унікальний архів Івана Франка та Лесі Українки, і листки, списані рукою Сковороди.
Усі ці плани оновлене Міністерство культури разом з урядом та парламентськими комітетами буде ще обговорювати й утрясати впродовж місяця. Але перезавантаження проекту під назвою «Шевченко» уже розпочалося.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
