На початку сімдесятих років минулого століття в селі Уладівка, що на Літинщині, місцева влада знищила пам’ятник Тарасові Шевченку, замість нього встановила погруддя своєму вождю. За роки незалежності місцева інтелігенція неодноразово порушувала питання поновлення справедливості, та все марно.
Минуло 22 роки незалежності, тобто виросло ціле покоління, аж поки на шкільному майданчику прозвучали слова директора школи Олександра Масного: «Ми всі зібралися тут, аби відновити історичну справедливість — відкрити пам’ятник Великому Кобзареві, генію українського народу». І ось пам’ятник Шевченкові в бронзі й граніті, виготовлений відомим скульптором Анатолієм Бурдейним, нарешті постав на шкільному подвір’ї. Кошти на його спорудження надали уродженці села, брат та сестра Сторожуки. Добродій Микола Сторожук уже три десятиліття мешкає в Росії, проте рідної мови не забув і спільно з сестрою вклав у пам’ятник Кобзарю понад сто тисяч гривень.
«Скажіть, що спонукало вас вкласти чималі кошти в цей пам’ятник?» — цікавлюся у почесного гостя. «По–перше, тут уже був пам’ятник Шевченкові. По–друге, потрібно відроджувати, залишати пам’ять про себе в нашому селі. Я проживаю тепер у Тюменській області, в Сургуті, але й там українці шанують свого поета, не забувають, якого вони роду і народу. У нас там також встановлено пам’ятник Кобзареві, ця подія стала надбанням історії», — розповів пан Сторожук. Але в ній обов’язково знайдеться місце людині, котра все життя боролася за цей пам’ятник. Це заслужений учитель Павло Ткачук, саме він знайшов потрібні слова, щоб переконати родину Сторожуків долучитись до встановлення монумента. «Коли мого дідуся репресували, то все, що він зміг узяти з собою, — це Шевченковий «Кобзар». Не раз він говорив, що «Кобзар» його, холодного і голодного, рятував від погибелі. Відійде кудись, висмикне книжку з–під сорочки і читає — ставало легше на душі. «Як Шевченко пережив ті поневіряння, то й я повинен вижити і повернутись до своєї родини», — говорив дідусь. І він повернувся. Тепер цей «Кобзар» у нас — родинна реліквія», — розповів пан Ткачук.
Олександр ДМИТРУК, письменник
Вінниця