Володимира Затуливітера вшанували меморіальною дошкою.
Він був журналістом, поетом, але передусім — українцем. І любив Україну тоді, коли любити її було не зовсім безпечно. На цьому наголошували виступаючі на відкритті пам’ятної дошки, встановленої до 70–річчя Володимира Затуливітера. Непересічний митець, він пішов із життя зарано, певно ж, не сказавши всього, що ще міг сказати. У січні 2003 року за нез’ясованих обставин Затуливітер трагічно загинув у селі Бучак Канівського району на Черкащині, де мешкав у дачному будинку свого товариша.
А починав він на Сумщині. Дванадцять років працював у редакції обласної партійної газети, — тоді обласних було всього дві: партійна і комсомольська. Вів тему сільського господарства. Здебільшого писав удома, розповів голова обласної організації письменницької спілки Олександр Вертіль, але коли приходив до редакції, то виникало маленьке свято — від його присутності.
Переїхавши до Києва, був редактором у видавництвах «Молодь», «Дніпро», інших. Видав книги поезій «Теорія крила», «Теперішній час», «Тектонічна зона», «Пам’ять глини», «Зоряна речовина», «Полотно»... Його поезії перекладено більш як десятьма мовами. Лауреат письменницьких премій, Володимир Затуливітер вважається одним із найяскравіших українських поетів другої половини минулого століття.
Загалом досить складна людина — а яким може бути поет? — Володимир нині викликає непідробні теплі спогади. У його перекладача на російську Василя Чубура, у шанувальника Вазгена Балаяна, у ветерана журналістики Володимира П’янкова... Павло Скорик пригадав, як його, літстудійця–дев’ятикласника, Затуливітер помітив і дав у газеті цілу добірку з фото, змусивши повірити в себе. «Я назавжди запам’ятав його помітки на моїх чернетках, — пригадує Павло, — коли він написав: любити мову — це любити народ...»
Дошку розмістили на стіні будинку, де колись була редакція газети. Зовсім недавно саме з цього фасаду учасники Сумського майдану зривали таблички Партії регіонів. «Мабуть, закономірно, що дошки змінюються», — зауважив голова обласної Спілки журналістів Віктор Бойко. Справді, дошка Затуливітера тут — по праву. А з’явилася вона завдяки друзям, редакції газети «Сумщина», Національній спілці письменників.
Делегація літераторів із Києва та Сум побувала і на батьківщині поета, в селі Яблучному Великописарівського району. Там також встановили меморіальну дошку — на приміщенні школи, де навчався поет, і відкрили кімнату–музей.
Незважаючи на найгарячішу пору року — і за температурою повітря, і за зайнятістю аграріїв — ціни на продукти не зменшуються. У чомусь винні погані погодні умови на початку посівної. >>
Дендропарк у селі Ходаки Коростеньського району Житомирської області з’явився в 1979 році на місці колишньої пустки. >>
У Черкасах оголошено про збір підписів під петицією до міської влади проти встановлення в обласному центрі стели «Я люблю Черкаси». >>
Найшвидше впоралися з локалізацією та ліквідацією пожежі рятувальники Херсонщини. Пожежникам удалося за лічені години загасити полум’я, що спалахнуло на території Первомайського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». >>
Три дні поспіль на батьківщині Богдана Хмельницького тривав Всеукраїнський фестиваль нескореної Nації «Холодний Яр», на якому зібралися патріоти України від заходу до сходу. >>
Минулими вихiдними у Черкасах відбувся «Грінфест 2016». Це традиційний екологічний фестиваль, який проходить четвертий рік поспіль у міському парку «Сосновий бір» на дніпровських схилах. >>
