Три брехні Кремля

У перший день весни по обіді президент Росії Володимир Путін вніс звернення до Ради Федерації про дозвіл почати війну проти України. Обговорення дуже нагадувало радянський «одобрямс» часів пізнього Брежнєва. Саме тоді СРСР припустився величезної помилки, ввівши війська в Афганістан.

Зі 166 сенаторів у залі були зареєстровані 90 (хоча фізично присутніх було більше), і всі 90 натиснули кнопки «за».

«Використання Збройних сил Російської Федерації на території України» дозволено «до нормалізації суспільно–політичної обстановки в цій країні» «у зв’язку з екстраординарною ситуацією, що склалася на Україні, загрозою життю громадян Російської Федерації, наших співвітчизників, особового складу військового контингенту Збройних Сил Російської Федерації, що дислокується у відповідності з міжнародним договором на території України (Автономна Республіка Крим), на підставі пункту «г» частини 1 статті 102 Конституції Російської Федерації».

Насправді під час обговорення сенатори оперували здебільшого головним міркуванням: влада в Києві — на їхню думку, нелегітимна, в сусідній країні розперезалася «коричнева загроза» — значить, потрібно Україну приструнити зброєю.

Формально ж голова РФ Валентина Матвієнко, уродженка Хмельниччини, назвала підставою для введення військ лише одну перестрілку в Сімферополі, яка сталася напередодні й буцімто призвела до людських жертв. Кремль назвав винними в цьому озброєних українських екстремістів, що прибули з Києва.

Утім, як і у випадку з розв’язанням Другої світової війни Німеччиною, ця акція була інсценована.

«Бандерівці» з телесюжету були чомусь озброєні новітньою російською зброєю — автоматами АК 100–ї серії і ручним гранатометом РГ–94, які є лише в армії Росії. Крім того, на фото й відео можна побачити, що під нерухомими «жертвами стрілянини» в камуфляжі зовсім немає крові. Та й самі жертви так і залишилися безіменними — хіба таке можливо, якби вбивство було реальним?

Російський телеканал «Дождь» у репортажі з місця стрілянини дослідив гільзи й зробив висновок, що набої були холостими. Ні про які жертви не йшлося — їх уже згодом вигадала російська пропаганда. А номери на автобусах, до речі, були кримські.

* * *

Голосування за відставку Ради міністрів Автономної республіки Крим та призначення нового Радміну на чолі з Сергієм Аксьоновим, а також про референдум щодо статусу АРК було сфальсифіковано. За даними сайту «Дзеркало тижня», спершу в залі захопленої невідомими озброєними людьми Верховної ради Криму перебувало 53 депутати, проте перед голосуванням кілька з них залишили засідання. У тому числі — депутати від «Русского єдінства» Сергій Шувайников та Яніна Павленко.

Під час розгляду питання про відставку Анатолія Могильова з посади прем’єр–міністра Криму і призначення на його місце Аксьонова спалахнув скандал, у результаті якого умовна група депутата Олександра Мельника — більше 10 осіб — не брала участі у голосуванні. Попри це, у списку тих, хто «підтримав» рішення, виявилися і їхні прізвища, і прізвища депутатів, які взагалі на засідання не приходили, зокрема віце–прем’єра Ольги Удовіної, голови Білогірської райдержадміністрації Олега Русецького та відомого бізнесмена Миколи Сумуліді, який у той же день заявив, що до ВР Криму взагалі вже три місяці як не ходить.

Тож насправді за відставку радміну голосував 40–41 депутат. Проте, за інформацією видання, на руках у спікера кримського парламенту Володимира Константинова були 64 картки–дублікати, які й «голосували» за реальних депутатів. У підсумку керівник управління інформаційно–аналітичної роботи ВР Ольга Сульнікова, яка по телефону диктувала результати сесії журналістам, повідомила: за проведення референдуму проголосував 61 депутат із 64, за відставку Могильова — 51 із 64. Проконтролювати ці голосування було неможливо ще й тому, що журналістів до захопленої озброєними людьми будівлі ВР РК не пускали, і навіть у депутатів відбирали мобільні телефони.

Як наголосив міністр юстиції України Павло Петренко, всі представники органів місцевого самоврядування, які брали участь в ухваленні подібних незаконних рішень, понесуть за свої дії встановлену законом відповідальність.

До речі, підстібувані російською воєнщиною, фіктивні органи влади Криму вже перенесли референдум про державний статус АРК із 25 травня на 30 березня.

* * *

Приводом для введення російських військ в Україну стала нібито необхідність захистити російськомовне населення Криму від утисків і переслідувань. При цьому мешканці Сімферополя, Севастополя та інших кримських міст вільно виходять на вулиці з плакатами на підтримку Росії та Путіна, державними прапорами сусідньої держави, сепаратистськими закликами тощо. На відміну, до речі, від омріяної ними Росії, де за плакат на підтримку України одразу можна загриміти в «кутузку».

На території півострова фактично неможливо знайти україномовну пресу, а телеканали тут дивляться переважно російські. Тож про ущемлення прав російськомовного населення смішно й казати.

Попри це, в.о. Президента України Олександр Турчинов уже заявив, що не підписуватиме рішення парламенту про скасування скандального «мовного» закону Колесніченка–Ківалова, яке спричинило стільки обурення в Криму. І доручив терміново розробити новий закон «Про мову», що враховуватиме інтереси всіх національних меншин в Україні і «буде повністю збалансованим». З пропозицією про створення робочої групи з напрацювання такого закону, до якої увійдуть представники усіх фракцій та депутатських груп, мовознавці, філологи та фахівці з соціальних питань, до спікера звернулася депутат від «УДАРу» Ірина Геращенко.