Такі плакати розповсюджувалися вчора в соцмережах.
На один день місто Лева спробувало на роботі та в побуті перейти на російську мову на знак єдності з російськомовними регіонами України. Таку громадську ініціативу висловив львівський журналіст Володимир Бєглов, до неї долучилися тисячі користувачів соцмережі. Зранку на вулицях міста і справді можна було частіше почути російську. Багато львів’ян підтримало ініціативу, місцеві радіостанції «Львівська хвиля» та FM «Галичина» деякі випуски подавали російською. Проте, слід сказати, більшість молодих мешканців міста цю мову знають погано.
«Нам набридло, що нас уже давно виставляють «нациками», — говорить «УМ» Володимир Бєглов. — Можливо, тут і справді є багато радикалів, але в моєму середовищі — людям культури, мистецтва, громадським діячам — це набридло. До прикладу, керівник культури Львівської міської ради Ірина Подоляк сказала, що переходить на російську, бо: «ну сколько можно?».
«Видавництво Старого Лева» заявило, що порушує задекларовані раніше принципи і вперше за 11 років свого існування видає російськомовну книгу. Це буде книжка одеситки Зої Казанжи «Если бы я была...». «Ми жодним чином не захищаємо закон Ківалова—Колесніченка. Це — ганебний недолугий закон. Звісно, його потрібно скасовувати і приймати інший. Але таке важливе і таке дражливе для українського суспільства питання, як закон про мову, потрібно приймати врівноважено та з урахуванням інтересів усього суспільства, а не поспіхом», — йдеться в офіційній заяві видавництва, надісланій «УМ».
Із проханням вести зважену мовну і культурну політику до нової влади звернулися і знакові для Львова особистості: Юрій Шухевич, Ігор Калинець, Мирослав Маринович, Іван Вакарчук, Роман Іваничук, Тарас Возняк, Антін Борковський, Звенислава Калинець, Наталія Іваничук. «Вимагаємо від Верховної Ради, новопризначених членів уряду та в.о. Президента України проводити зважену культурну і мовну політику, — йдеться у зверненнi. — На Майдані пліч–о–пліч з українцями стояли росіяни, поляки, білоруси, вірмени, євреї, грузини, татари та інші. Всіх їх об’єднала щира любов до України і ненависть до тиранії. І за це вони заплатили страшну ціну — ціну власної крові... Ми повинні продемонструвати принципово нову якість України, яка не буде штучно ділити своїх громадян на різні «ґатунки». І ми закликаємо не дозволити політичним маргіналам спекулювати на крові й намагатися знищити територіальну цілісність нашої Держави».
Цю акцію підтримали також активісти та інтелігенція Харкова, Одеси, Донецька.
Секретар Донецької міської ради Сергій Богачов заявив, що у середу розмовлятиме українською. «Шановний пане Андрію Садовий (мер Львова. — Ред.), хочу через вас подякувати мешканцям вашого славетного міста, які виступили проти спекуляцій навколо мовного питання. Я знаю, що ця ініціатива була підтримана багатьма мешкаканцями Львова і сьогодні в місті будуть розмовляти російською. У свою чергу, на знак солідарності, я сьогодні буду спілкуватися українською», — заявив Сергій Богачов.
«Сьогоднішня акція є символічною, тому що засвідчує нашу єдність і цілісність, уміння почути один одного не тільки поряд, а й за тисячу кілометрів. Водночас відображає усвідомлення мовно–ціннісних орієнтацій людей як особистостей. Таке розуміння та взаємопідтримка засвідчують, що в Україні живуть люди, які уміють чути, розуміти один одного і вчора, і сьогодні, і в майбутньому. Це найяскравіше і найпоказовіше підтвердження соборності наших земель в Українській Державі», — поділився думками з «УМ» завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету, доктор філологічних наук Анатолій Загнітко.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
