Людина і зброя

27.02.2014
Людина і зброя

Автомат Калашникова — як аргумент у дискусіях.

Лідер «Правого сектору» з Рівного Олександр Музичко прийшов у вівторок на засідання президії Рівненської обласної ради, яка хотіла прийняти рішення про заборону носіння зброї, з автоматом Калашникова і заявив, що буде носити ­зброю доти, «доки буде загроза нашій державності». Зі зброєю в руках він з’явився і в неділю на сцені місцевого Євромайдану, закликавши земляків озброюватися, щоб підтримувати порядок. «Попереджаю, якщо хтось у цьому місті, цій області, на святій Волинській землі займатиметься «беспрєдєлом», мародерством, загони «Правого сектору» і Самооборони будуть розстрілювати всю сволоту на місці. Тоді буде порядок і дисципліна», — заявив Музичко зі сцени, тримаючи в руці автомат.

Через останні події на руках у людей опинилося багато вогнепальної зброї, конфіскованої при погромах СБУ чи управлінь міліції. Після подій 19 лютого у Львові тодішній начальник Головного управління МВС у Львівській області Олександр Рудяк заявив, що до рук повстанців потрапили 1189 одиниць зброї і 23 тисячі набоїв. Частина пізніше була повернена, у місті створені муніципальні дружини, і тепер загони самооборони спільно з міліцією стежать за порядком. Однак почастішали випадки, коли люди зі зброєю, відчувши силу, починають встановлювати свої порядки. Так, у понеділок у Луцьку активісти «Правого сектору», Народної самооборони та Автомайдану з автоматами зайшли до кабінету начальника Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника і змусили його написати заяву на звільнення.

«Це — суто революційні ексцеси, які мають піти. З цим можна погодитися на дуже короткий період безвладдя, коли міліція була практично бездіяльна і людям доводилося самотужки себе захищати. Але вже є новий міністр внутрішніх справ, який має навести порядок. Бо ейфорія і підвищений емоційний градус часто межують із порушеннями прав людини», — коментує ситуацію відомий правозахисник Євген Захаров.

Водночас в інтернеті почали з’являтися відеозаписи, де люди у формі Самооборони зупиняють автівки, в грубій формі перевіряють документи, всіляко демонструють свою владу, особливо перед працівниками ДАІ чи іншими представниками влади. З такими моментами стикалися не лише прості люди, а й народні депутати. «Щиро сподіваюся, що це проблеми росту. Патрулювання вулиць не означає самоуправства, маємо про це говорити. Ми всі разом три місяці боролися проти безчинства ДАІ, ВВ й інших щитоносців, що перегородили центр міста. І точно не допустимо, щоб зараз, на хвилі революційної доцільності, наші громадянські права порушував будь–хто», — написала на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» Ірина Геращенко.

Психологи наголошують, що в більшості випадків така агресивна поведінка бійців зумовлена посттравматичними синдромами, і вони потребують психологічної допомоги. Лише наказами здати зброю тут не обійдешся. «В ідеалі, їх би варто було б відправити до санаторію з хорошою психологічною реабілітацією. Силою чи наказами забирати зброю в них зараз категорично не можна — потрібна робота психолога. Насправді, це все дуже хороші люди. У нас був випадок, коли поранений лікарям до голови зброю прикладав. І лише після того, як його вивели з цього стану, він через 2–3 дні передзвонив, вибачився. Сказав: я не знаю, що це зі мною було», — говорить завідувачка кафедри психології та педагогіки Київського інституту бізнесу та технологій Людмила Гридковець.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>