Міфічний «Ірій–Сад» стає реальністю

На перший погляд ця ідея здається фантастичною: від Монастирського острова у Дніпропетровську до Хортиці у Запоріжжі має постати диво–поселення — екополіс «Ірій–сад» на дніпровських порогах. Будівлі тут переміщуватимуться у просторі, а вулиці згортатимуться й розгортатимуться і навіть пролягатимуть між... кронами дерев. Завідуючий кафедрою архітектурного проектування, професор Придніпровської державної академії будівництва та архітектури Віктор Воробйов ще з 2008 року всерйоз працює над тим, щоб цю справді казку зробити реальністю. Нині до такої роботи вже долучилися близько півтори сотні викладачів і студентів вишу, які відпрацьовують різні сторони «Ірій –саду».

Будинки тут... підніматимуться і присідатимуть

— Вікторе Васильовичу, чи справді це не фантастика?

— Ми, проектанти, за родом своєї діяльності є людьми досить приземленими і тому завжди займаємося тим, щоб наші задуми стали реальністю. З позиції матеріального втілення це справді принципово нова технологія, заснована на правилах взаємодії всіх планувальних структур — сітки вулиць, розташування будівель тощо з матрицею каналів прийому, переробки і передачі речовини, енергії та інформації в регіональних екосистемах. Усі рукотворні об’єкти розміщуватимуться на території цього екопоселення таким чином, щоб не руйнувати ландшафтні природні структури і, найголовніше — природні зв’язки.

Ще одна важлива особливість — чогось подібного у світі на сьогодні не тільки не існує, а й не створюється. В інтернеті ви можете знайти досить багато екопоселень, які проектуються чи вже будуються, однак усі вони розглядаються як чергова, так би мовити, машина для життя. Тобто ставка робиться на техніку, суперкомфортне місце проживання. А те, що при цьому природа так само знищуватиметься, нікого не цікавить. Однак усі пишуть: це екопоселення. Наша ж концепція вперше показує, як збудувати місто, що навіть містом не можна назвати. Чому? Тому що тут будуть зовсім інші правила взаємодії з природними компонентами, які до того ж задовольнятимуть усі запити людини.

Адже те, що нині зазвичай називають екобудинками, прийнято сприймати через призму чистих–нечистих матеріалів, технологій при їх зведенні тощо. Але та ж структура ґрунту при цьому руйнується. Бо дім перетиснув водоносні горизонти. Зрештою, руйнується і вся екосистема довкола.

Окрім того, цей дім створений з такою геометрією, яка не відповідає структурі біополя людини. У результаті змінюються частота дихання, тиск, ще багато чого. Отож те, що нині називають екобудинками, екологію тільки руйнує.

У нашій концепції ми розробили цілу серію різних прийомів, за допомогою яких можна зберегти всю матрицю природних зв’язків, нічого не руйнуючи. Наприклад, зводити будинки не зі стрічковими фундаментами, а з так званими парасольковими типу кореневих систем. Такий будинок може підніматися, присідати над землею у відповідності з інформаційним потенціалом даного майданчика. Ніщо, пов’язане з переміщенням живих організмів, при цьо­му не втрачається.

І знову зареве Ревучий

— Як ваша концепція екопоселення пов’язуватиметься з дніпровськими порогами?

— Дніпровські пороги є дивовижним створінням природи, і ми маємо намір зберегти всі механізми їхнього біопозитивного впливу на середовище і людину. Від кожного з них у зовнішній простір ідуть спеціальні смуги напруги. Адже пороги вібрують — щодоби здійснюють до 28 поштовхів. Магма підтискає їх у результаті руху Місяця довкола Землі. Точно так під океаном на великих глибинах рухається магматична маса. Мікровипромінення від кожного з дев’яти дніпровських порогів і сімдесяти заборів (напівпорогів), розташованих між ними, передається на ландшафти долини Дніпра по особливих лініях на місцевості. Стосовно цих ліній структуруються всі зв’язки у місцевих екосистемах. Виникає певна подоба матричної сітки зі змінною геометрією, конфігурацією та іншими характеристиками. До них вписується за спеціальними правилами функціонально–планувальна структура «Ірій–саду».

У кожному пороговому просторі формується одна з ділянок — свій малий екополіс, ланцюжок яких формує цілісну структуру. Саме на цьому й заснований наш задум. Ці екополіси від Дніпропетровська до Запоріжжя запроектовані як цілісна система.

Кожен поріг може створювати навколо себе зони, що є найбільш сприятливими для конкретних видів діяльності, які можна підібрати під ці вібрації. Наприклад, пороги позитивно впливають на структуру, смакові якості, урожайність зернових. Виходячи з цього, ми тут пропонуємо містоутворюючу базу, де займатимуться, наприклад, селекційним землеробством.

Загалом же це розглядається як джерело зародження принципово нової, справді екологічної, культури. Йдеться про створення нового екологічного суспільства, а не технократичного. У Європі вже почали застосовувати певні підходи у такому напрямi. Там запускаються процеси забезпечення життєдіяльності, на противагу тим, де багато техніки.

Адже всі види енергії, що існують в природі, як–от біомагнетизм, енергомагнетизм, виявляється, рухаються у просторі. Будівлі все це перебивають, немовби розривають. А якщо ми зведемо будинки, що в природний механізм впишуться?

Як наочний приклад можу навести так звані хрущовки. Це будинки перших масових серій, створених для того, щоб після війни вирішити житлову проблему. Виявляється, хрущовки внаслідок наявності у них потужного армокаркасу впливають на людину. Якщо секційний будинок тильним боком стоїть по лінії «північ–південь», він скорочує багато процесів в людському організмі до 60 відсотків. Пояснюється це досить просто. Армокаркас, висловлюючись мовою фізиків, є так званою сіткою Фарадея, що блокує повноцінний прихід земного магнетизму до людського організму. Той же гемоглобін у крові обов’язково пов’язаний із процесом намагнічування. Пам’ять теж працює на ідеї магнітного ефекту. Якщо у нас намагніченість знижується, то й пам’ять знижується. Відповідно знижується працездатність. Кров починає текти повільно, густішає. Звідси — тромбофлебіти, тромбози...

Вулиці проляжуть навіть крізь ... крони дерев

— Проте, читаючи тільки назви майбутніх вулиць у вашому екополісі, мимоволі знову згадуєш про фантастику... Вулиця водяних арок. Вулиця, яка проходить крізь крони дерев. Вулиця, яка висить у повітрі...

— Про кожну з цих вулиць з нашого задуму я міг би написати окрему книгу. Наприклад, вулиця водяних арок. Йдеться про те, що надзвичайно корисною для людського організму є мряка — нудний, монотонний дощик. Існує маса досліджень на підтвердження цього. І якщо ми рухаємося по вулиці з ефектом бризок води у вигляді водяних арок, отримуємо ефект зцілення.

Або ж вулиця, яка проходить крізь крони дерев. Її ідея у мене виникла після того, як побував у Франції, де побачив, як там трансформують дерева з метою отримання того чи іншого архітектурного ефекту. Тобто всередині крони утворюються певні простори. Тут теж є технології. По–перше, за допомогою спеціальних заходів крони дерев нескладно зробити густішими. Далі проводяться траєкторії руху людей, підняті над землею. Таким чином у кронах дерев можна мати зали для відпочинку, отримувати лікувальні, пізнавальні ефекти, збирати дітлахів для проведення якихось ігор тощо.

— А самі будівлі у вашому «Ірій–саді» чим насамперед вирізнятимуться?

— Нині у нашому виші запущено цілу серію дипломних робіт, які вирішують завдання створення кінематичних структур, у тім числі будівель, що видозмінюються, рухаються, пересуваються у просторі. Бо в природі все рухається. Тому й будівлі необхідно робити у відповідності iз законами природи — вони повинні змінюватися.

Тим паче, ще в радянські часи було доведено, що людина має змінювати житло протягом кожних 7 років. Бо в кожного з нас змінюються внутрішні фізіологічні характеристики і потреби. Але оскільки це вимагало непомірних коштів, розробили концепцію простішу, згідно з якою людина має змінювати житло 5 разів за своє життя. Певна річ, що й такий задум втілений у життя не був.

Але ця тема не померла, і ми вже почали нею займатися. У тім числі й вулицями, які згортаються–розгортаються. Вони повинні підбиратися під динаміку процесів на конкретній ділянці рельєфу. Вулиця від вулиці відрізнятиметься кардинально. Наприклад, змінюється ущільнення грунтів. Якщо вулиця буде зупинятися на попередньому місці, вона переб’є ці процеси, а якщо рухатиметься, то має володіти властивостями себе перемістити, згорнути, розгорнути. Адже, приміром, взимку кількість комунікацій скорочується. Тому і якась частина вулиці на цю пору року може згортатися. Тобто йдеться про структури, які можуть трансформуватися. Такі технології ми нині напрацьовуємо.

— Але одна справа — проект і зовсім інша — його втілення в життя. Чи можна зараз говорити хоча б про орієнтовний проміжок часу, за який ця поки що казка стане дійсністю?

— Якби зараз вдалося створити потужну інвестиційну групу, то проектування такого комплексу зайняло б до 5 років. А за чверть століття можна завершити все будівництво. Однак поки що ніякого фінансування немає, і ми виконуємо всю проектну роботу на власному ентузіазмі. Але все одно віримо у втілення нашого задуму в життя.