А поки що течуть ріки, кривавії ріки...

19.02.2014
А поки що течуть ріки, кривавії ріки...

«Тітушки» допомагають «беркутівцям» добивати повстання. (Юрія САПОЖНІКОВА.)

Протистояння, що почалося учора по дев’ятій годині ранку, за кілька годин переросло у вуличні бої. До п’ятої вечора, коли це число «УМ» здавалося до друку, вже були сотні поранених. Тільки о 13.00, за даними «УМ», зібраними з чотирьох польових медпунктів, там перебували близько ста поранених. По обіді головний координатор медиків Майдану Ольга Богомолець повідомила про трьох загиблих протестувальників.

Мирна акція перестала бути мирною з обох боків. О четвертій годині дня з’явилася спільна заява керівників СБУ та МВС, в якій iшлося про те, що «екстремісти з опозиції перейшли межу — вони вбивають на вулицях столиці ні в чому невинних людей, знущаються над жінками, палять і підривають будинки та автомобілі», а громадяни у своїх «численних заявах» просять «навести лад у країні». Відтак влада дала протестувальникам дві години на те, щоб «розійтися». Інакше, як ішлося у згаданій заяві, «якщо о 18.00 безчинства не припиняться, ми будемо зобов’язані навести порядок усіма засобами, передбаченими законом». Слід сказати, що до 18–ї влада використовувала не всі передбачені законом засоби, зокрема і відверто незаконні. Наприклад, озброювала «тітушок», які допомагали «Беркуту» гамселити демонстрантів.

Про те, що планується «зачистка» Майдану і жорстока розправа з усіма, хто вийшов учора на вулиці, стало зрозуміло після згаданої вище заяви, до якої додалося повідомлення про те, що в Києві закрито всі гілки метрополітену, а з установ та вишів, розташованих у районі Майдану, евакуюють службовців.

Усе те, що ми пишемо зараз, до ранку, коли ви візьмете цю газету до рук, втратить актуальність. Передбачити і спрогнозувати, як розвиватимуться, безсумнівно, жахливі події, не може ніхто.

 

Чи планувався похід «Самооброни Майдану» до Верховної Ради як мирна акція протесту, невідомо. Можна в цьому сумніватися. Проте до озброєних палицями та битками хлопців долучилися десятки тисяч мирних киян, зовсім не налаштованих на бійку. Та в будь–якому разі, пікетувати парламент їм би не вдалося, адже урядовий квартал, як і раніше, був заблокований силовиками.

Першими «почали» «самооборонці» — близько 10–ї на вулиці Грушевського та на Шовковичній вони спробували прорвати міліцейський кордон, у хід пішла видовбана тут же бруківка. Силовики не залишилися «в боргу» — кидали шумові гранати і стріляли з пневматичної зброї. Кулі влучали «куди попало», так, кореспондент «УМ» ще о 10.20 бачила жінку середнього віку з гумовою кулею в лобі, яку попід руки вели двоє чоловіків. Цікаво, що поодинокі постріли вже перестали лякати киян, і натовп iз приблизно двох тисяч людей продовжував стояти біля «гарячого» провулку, вигукуючи «Банду геть!» чи «Слава Україні!». Через «Фейсбук» Юрій Луценко закликав: «Київ, вставай! Або мільйон вийде на вулиці за свою свободу, або диктатура втопить у крові тисячi повстанців, наше майбутнє. Все вирішується саме зараз». Проте коли «говорять гармати» (тобто летять гранати і свистять кулі) — мільйони мовчать. Вони, мільйони, хочуть жити, чи бодай вижити. Замість мільйонів на вулиці Києва вийшли десятки тисяч.

Точок протистояння в першій половині дня було кілька — на відтинку Шовковичної, що веде до ВР, у Маріїнському парку та у верхній частині вулиці Грушевського, на Липській. У Маріїнці, куди спочатку прийшла «голова» колони «Самооборони» на чолі з комендантом Андрієм Парубієм, зчинилися бійки між майданівцями та антимайданівцями. З табору прихильників влади, з–понад спин солдатів ВВ, які присіли, накрившись щитами, у майданівців полетіло каміння. Їм відповіли аналогічно. Невдовзі долучилися й міліцейські сили. Тим часом повстанці окупували Будинок офіцерів і створили там медпункт. За кілька годин медиків звідти вибив «Беркут». Саме туди, за повідомленням Ольги Богомолець та нардепа Лесі Оробець, люди занесли трьох загиблих у сутичках прихильників Майдану.

Пополудні «Беркут» уже, вочевидь, отримав команду «не соромитися»: час від часу силовики атакували чималий натовп (щонайменше з семи тисяч) людей, застосовуючи кийки та кулаки. Людей висмикували з юрби і тягли до автозаків. Пліч–о–пліч iз силовиками орудували «тітушки». Як це було, зафіксував і фотокореспондент «УМ» Юрій Сапожніков. Він також зазнімкувв ЗіЛ, що на чималій як для такої машини швидкості в’їхав у натовп «самооборонців». «Беркут» на Грушевського розступився, і ця вантажівка помчала чавити протестувальників.

Найгірше, що влада безсоромно поставила у свої ряди найнятих молодиків. Так, о 15–й на Липській кореспондент «УМ» Ольга Жук спостерігала, як загін приблизно з сотні «тітушок» iз палицями та битками вишикувався в оточенні «Беркута». Невдовзі туди під’їхав жовтий автобус, з якого прилюдно «тітушкам» видавали армійські каски. Відтак почалися й погроми магазинів, аптек та офісів, автомобілів у цьому районі.

Влада заявила, що час «навести лад» і приборкати «екстремістів». Позаяк «мирний мітинг» перейшов своє означення, Захід цілий день мовчав. А міністр закордонних справ Леонід Кожара виступив із заявою, де вказав, що «радикальні сили в Києві та інших містах України, які видають себе за учасників мирних протестів, ініціювали новий нічим не виправданий спалах насильства та беззаконня». І закликав іноземні держави та міжнародні організації «до об’єктивних та неупереджених оцінок розвитку ситуації в Україні». «Ми очікуємо на рішуче засудження з їх боку протиправних дій радикальних сил», — заявив Кожара.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>