Туман над Сочі

Погода в поміч

У час, коли одні олімпійці нервово нарікають на сочинський клімат, інші неабияк дякують лагідному кавказькому сонечку. «Думаю, що причина нашого успіху — місцеві погодні умови, адже під них потрібно було підбирати спеціальну мазь, доглядати за лижами, відпрацьовувати техніку», — зазначив шведський лижник, олімпійський чемпіон Сочі в естафеті Юхан Ольссон. Перемога шведів у чоловічій естафеті 4х10 км стала справжньою сенсацією, і, як каже переможець, рецепт успіху — вдало підібране змащення лиж, що дозволило розвинути на трасі максимальну швидкість.

Схожа історія сталася й у жіночих естафетних перегонах (4х5 км), де команда лижниць Швеції також піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу. При цьому збірна фавориток із Норвегії на чолі зі знаними Маріт Бйорген та Терезою Йохауг узагалі не потрапила до призової трійки.

Четвірка українських лижниць (Тетяна Антипенко, Валентина Шевченко, Марина Анцибор, Катерина Григоренко) фінішувала в цій гонці на 12–й позиції. Натомість наші чоловіки участі в лижній естафеті взагалі не брали — чотирьох конкурентоспроможних гонщиків в Україні просто немає.

Так, на старт чоловічої 15–кілометрової «класики» вийшов лише один наш співвітчизник. 19–річний уродженець Шостки Олексій Красовський фінішував аж на 69–й позиції. А перемогу тут здобув, ставши вже дворазовим олімпійським чемпіоном Сочі, Даріо Колонья зі Швейцарії. Цікаво, що він біг дистанцію не в традиційному зимовому комбінезоні, а в футболці з коротким рукавом.

Загалом, швейцарські олімпійці станом на вчорашнє надвечір’я мали вже п’ять золотих нагород і посідали четверту позицію в неофіційному командному заліку. Водночас українська збірна з однією «бронзою» продовжувала замикати медальний протокол.

Рокіровки біатлоністок

Володарка цієї нагороди, здобутої ще 10 лютого, біатлоністка Вікторія Семеренко, мала непогану нагоду розжитися ще однією відзнакою — в індивідуальній гонці 14 лютого. Проте, прийшовши на останню стрільбу в статусі претендентки на медаль, залишала її Віта з низько опущеною головою. Відстрілялася б наша біатлоністка на «нуль» — обов’язково б потрапила в призи. Однак три промахи повністю перекреслили попередні старання.

А от білоруска Дар’я Домрачова в День святого Валентина працювала на стрільбищі майже ідеально, лише одного разу поціливши в «молоко». До того ж не було рівних мінчанці і на трасі — найближчій переслідувачці, Селіні Гаспарін зі Швейцарії, котра, до слова, закрила всі 20 мішеней, — Домрачова «привезла» більше однієї хвилини. У наших Юлії Джими та Олени Підгрушної (сьоме та восьме місце відповідно) переможниця виграла дві з половиною хвилини, при тому що в них так само було по одному промаху.

Відверто повільний хід двох учасниць нашої естафетної команди, на яку покладаються неабиякі медальні сподівання, серйозно непокоїть тренерський штаб. Тож, як заявив президент ФБУ Володимир Бринзак, у змішаній естафеті, що відбудеться за два дні до жіночого командного старту, скоріше за все, візьмуть участь резервісти. Тоді як представницям основному квартету буде надано відпочинок.

А от чоловічу частину «синьо–жовтої» збірної у міксті представлятимуть перевірені бійці. За словами Бринзака, у вітчизняних біатлоністів, які не потрапили до числа 30 учасників мас–старту, змагальний графік не виглядає аж занадто обтяжливим.

Ціпок для Плющенка

Ноша, яку намагався взяти на свої плечі російський фігурист Євген Плющенко, виявилася взагалі не підйомною. Приїхавши до Сочі на свою четверту Олімпіаду, уродженець Санкт–Петербурга планував завершити свою спортивну кар’єру на мажорній ноті. Здавалося, після виграшу на старті Ігор командного «золота», титулований спортсмен поповнить свою багату колекцію ще однією медаллю. Проте напередодні індивідуальних змагань олімпійський чемпіон–2006 та дворазовий срібний призер Ігор 2002 та 2010 років відмовився від подальших виступів. Причиною свого зняття Плющенко назвав загострення хронічної травми спини. Це неабияк розізлило росіян — простих і не зовсім. Про Євгена, який «першим зі спортсменів може в один рік здобути «золото» Олімпійських і Паралімпійських ігор», наскладали купу анекдотів. Мовляв, у нашій пам’яті він так і залишиться переможцем конкурсу «Євробачення». Ще дошкульніше виглядають коментарі з вуст політиків і державних діячів.

«Плющенко має декілька серйозних травм, з якими, щоправда, він виступав у командних змаганнях. Але ж зрозуміло, що великі навантаження спричинять загострення старих болячок. Вважаю, що таку людину не можна було взагалі включати в збірну. Адже Олімпіада — це не дім інвалідів. Тут змагаються найсильніші й найздоровіші атлети. А Плющенку потрібно ціпка дати», — заявив лідер ЛДПР Володимир Жириновський.

Нагадаємо, в Сочі Плющенко потрапив «поза планом». Чемпіонат Росії–2013, який мав статус відбіркового до Олімпіади, Євген програв молодому Максимові Ковтуну. А на європейську першість, котра передувала Олімпійським іграм, зірковий росіянин узагалі не поїхав. Уже тоді дехто забив тривогу, однак наставник спортсмена Олексій Мішин заспокоїв: «Відмова від чемпіонату Європи не означає відмову від Олімпіади». Та все вийшло навпаки.

«Я залишуся зі своєю думкою осторонь цих подій, тому що не хочеться занурюватися в цей спектакль», — так відреагував на трагікомедію, героєм якої став Плющенко, інший російський фігурист, олімпійський чемпіон 2002 року Олексій Ягудін. А те, що вся ця історія має неприємний «душок», свідчать слова самого Євгена, котрий заявив, що це Федерація фігурного катання Росії та її голова Олександр Горшков наполягали на його виступі в індивідуальних змаганнях, а він, виявляється, «білий і пухнастий» і зовсім скоро планує взяти участь у концертному льодовому шоу.

Щодо самої боротьби фігуристів–одиночників, то вона вийшла гострою та напруженою. Попри два падіння в довільній програмі, «золото» здобув 19–річний японець Юдзуру Ханю.

Прикметно, що всі нагороди здобули фігуристи азіатського походження, значно молодші за 31–річного ветерана Плющенка. Найстаршому з медалістів — канадцеві Патрікові Чану — лише 23 роки.

«Так, можливо, я припускався помилок. Нервував, адже мені не вистачало досвіду. Утім я переміг, і перемогу я присвячую своєму народу, — сказав Ханю. — Після цунамі 2011 року ковзанка, де я тренувався, була повністю зруйнована. Проте за короткий період завдяки моїм співвітчизникам, які об’єднали зусилля й зайнялися доброчинністю, її вдалося відновити. Сподіваюся, коли я підросту, також зможу допомагати людям. Ось ціна цієї нагороди. А помилки? Вони трапляються».

Киянин Яків Годорожа посів 20–те місце з 24 можливих, пропустивши на одну сходинку поперед себе того самого філіппінця Майкла Крістіана Мартінеса, який заклав будинок матері, щоб приїхати до Сочі.

Українці за кордоном

Чоловічу «золоту» квоту Росії на сочинському льоду заповнив Віктор Ан. Натуралізований кореєць показав найкращий час на дистанції 1000 км. «Срібло» в цій дисципліні дісталося також «легіонеру». Уродженець Шостки Володимир Григор’єв бігав за Україну на Іграх у Солт–Лейк–Сіті й Турині. Однак надалі, не знайшовши підтримки у вітчизняних спортивних чиновників, разом зі своїм батьком–тренером перебрався в Росію, для якої й виграв нарешті олімпійську медаль.

Варто відзначити, що від початку змагань у Сочі на олімпійський п’єдестал піднімалися вже четверо колишніх громадян України. Окрім фігуристок Волосожар (Росія) та Савченко (Німеччина) і шорт–трековика Григор’єва (Росія), медаль ХХІІ зимових Ігор здобула також фристайлістка Алла Цупер, яка з 2002 року представляє Білорусь. Попри гегемонію китаянок у «лижній акробатиці», уродженці Рівного у фіналі вдався чудовий «золотий» стрибок. Натомість представниці України в цій дисципліні взагалі залишилися поза фіналом. Хоча, пригадується, міністр молоді та спорту України Рафіль Сафіуллін називав фристайл потенційно «медалемістким» видом. Тепер усі сподівання — на чоловічі змагання, де українську збірну очолює Олександр Абраменко. Відзначимо, що одним із конкурентів миколаївця буде його колишній співвітчизник Антон Кушнір, який нині також представляє Білорусь.