Продюсер проекту, кінорежисер Сергій Куркаєв біля проектора Тимченка. (Юрія САПОЖНІКОВА)
«Якби одеський винахідник Йосип Тимченко мав трохи більше везіння і народився не в Російській імперії, то саме його прізвище стояло б у всіх енциклопедіях і підручниках», — переконаний Сергій Гавриленко, історик кіно, консультант британської Королівської академії наук. Він разом із колегами привіз до України виставку кінознімальної техніки, присвячену 120–річчю першого комерційного показу рухомих картинок в Україні. Тому самому, що відбувся у 1883 році в Одеському готелі «Париж» iз легкої руки звичайного техніка Тимченка. Саме йому і його винаходам присвячена більша частина експозиції.
Йосип Тимченко сам не розумів, що він зробив для кіно. Він найперший сконструював дисковий проектор, який міг переносити зображення на велику площину і демонструвати анімацію для широкої аудиторії. Не маючи плівки, винайшов найнадійніший фіксатор для кадрів. «Якби він знав що таке патент, і розумів на порозі якого відкриття стоїть, то його винахід міг би бути в чотири рази ефективнішим за винахід братів Люм’єр. Такої страбілізації кадру, яку запропонував Тимченко, не дає жоден сучасний апарат. Якби світовий кінематограф розвивався на основі його винаходу, то зараз він був би значно досконалішим», — вважає продюсер проекту, кінорежисер Сергій Куркаєв.
Щоб це довести, група техніків на чолі з професором Гавриленком нещодавно створила апарат на основі розрахунків Тимченка (саму камеру механік так і не зробив, вона залишилася лише у кресленнях і мріях). Зараз він на доопрацюванні, але невдовзі на нього можна буде зняти повноцінне кіно.
Натомість відвідувачам виставки показують проектор — машину, за допомогою якої Тимченко демонстрував свою анімацію. Кілька хвилин налаштування різкості і встановлення світла і... стається диво — апарат починає голосно тріщати, глядачі перетворюються на відвідувачів ілюзіону, а по екрану біжить коник. Щоправда, скаче він задом наперед, але це вже прорахунок сучасних майстрів. Вони неправильно розташували картинку, але вирішили нічого не змінювати, бо так веселіше.
Надалі дослідники планують здійснити грандіозний проект в пам’ять про геніального російського фотографа Сергія Проскудіна–Горського, якому вдалося створити кольорове фото, рівня якого не може досягти навіть сучасна фототехніка. Науковці вирушать у експедицію і наново відзнімуть на відтворений фотоапарат Горського всі ті місцевості, що зафіксовані на його фотокартках.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
