Олег Софяник. (з сайта segodnya.ua.)
Стартували Софяник і Алімурадов із мексиканського узбережжя. Із погодою їм просто пощастило: зимова температура води +23–24 градуси та попутний вітерець у кубинському напрямку. Кілометр за кілометром долали вони в естафетний спосіб, себто коли рівно три години один перебував у воді, інший натомість відпочивав на яхті «Кортес», яка їх супроводжувала...
Підкріплювались чоловіки лише солодощами і фруктами, які легко засвоюються організмом. Реальну небезпеку представляли тамтешні акули. Але все минулося: хижаків завчасно помітили з яхти і чоловіки перечекали небезпеку на облавку. А от «португальських корабликів» — густих потоків медуз, яких несло морською течією, — Олегу і Шамілю оминути не вдалось. Отож обоє отримали значні опіки тіла. Причому в Алімурадова вони виявилися настільки серйозними, що відразу після фінішу його терміново доправили до гаванської клініки, а потім літаком до Москви. Нині чоловік, здається, оклигав і почувається добре. Як і сам Софяник, хоча на відновлення фізичних і душевних сил у рідному Севастополі теж знадобилося декілька днів. «Нам, звичайно, приємно, — зізнається Софяник, — що ми — перші плавці, що вплав перетнули Юкатанську протоку. Утім це не тільки рекорд і слава, а й благодійність. Адже ми зібрали близько 35 тисяч доларів від спонсорів, які невдовзі особисто передамо постраждалим у війні сирійським християнам».
Залишившись після евакуації Алімурадова наодинці, Олег вирішив оглянути Гавану. Але почав екскурсію з відвідування відомого кубинського дисидента Едуардо Хименеса. Інтерес цей цілком предметний — севастополець для своєї майбутньої книги збирає особисті спогади знаних «в’язнів сумління» і перебіжчиків. Надто тих, хто спромігся за часів комуністичних режимів вирватись на Захід, в Америку. Саме це вдалось Хименесу — у 1969 році він на викраденому військовому літаку перелетів до США. Але згодом повернувся на батьківщину, де за «зраду революції» відсидів двадцять років за ґратами.
Знав би українець, чим та зустріч закінчиться! «Тільки–но сіли зі знайомим кубинцем у нього вдома пити каву, — розповідає Софяник. — Хвилин через десять туди несподівано зайшли чотири чоловіки у військовій формі. Перевірили документи. І попередили: «Щоб більше з ним не зустрічався. На Кубі є інші люди, герої революції — от із ними зустрічайся». Випровадили, довезли до готелю. А надвечір туди під’їхали інші, посадили в машину і доправили до в’язниці. Майже п’ять діб я провів в одиночній камері з наглухо забитими вікнами. Ситуація було вельми неприємною, бо я не знав, чим усе закiнчиться. Допитували мене двічі. Добре, що один з офіцерів, полковник Карлос, розмовляв російською. Запитання ставили стандартні, мовляв, з якою метою я прибув на Кубу, чи мав зустріч iз представниками «Руху за свободу еміграції» тощо. Мої вiдповiдi фіксували на друкарській машинці. Все, зрештою, закінчилось тим, що мене банально депортували. Із Гавани літаком благополучно дістався Панами, а звідти — спочатку до Амстердама, а далі до Борисполя».
Олег Софяник, 49 років
Відомий плавець–марафонець, рекордсмен Книги рекордів України.
В його активі — більше 50 марафонських запливів, найдовший з яких — через Південно–Китайське море довжиною 350 км. Переплив також Середземне море (160 км), Мармурове море (105км), протоки Босфор та Дарданелли. У листопаді 2013 року Софяник завершив благодійний заплив «За мир у Сирії», який проходив між турецькими містами Анталія і Аланья у Середземному морі, подолавши за три доби 120 кілометрів.
Дисидент. За відмови від служби в Радянській армії і від громадянства СРСР був підданий примусовому лікуванню у психіатрії.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
