Про «Вовка» помовка

Трохи більше двох тижнів залишається до вручення премій «Оскар» — церемонія відбудеться в Лос–Анджелесі 2 березня. Однією з найбільших її інтриг залишається доля Леонардо Дікапріо: ну, може, вже тепер, після п’яти номінацій, Лео нарешті отримає заповітного «золотого чоловічка»?

Цього разу, здається, Дікапріо близький до втілення заповітної мрії, як ніколи. Адже фільм «Вовк з Уолл–стріт» із його участю зібрав дуже високі відгуки кінопреси, а минулих вихідних зібрав у світовому прокаті аж 300 мільйонів доларів. Таким чином, ця стрічка стала найбільш касовою з усіх робіт режисера Мартіна Скорсезе. Власне, критики називають «Вовка...» найкращою роботою Скорсезе від часу «Славних хлопців» 1990 року.

Це вражає: «Вовк з Уолл–стріт» зібрав величезну касу, хоча триває аж три години і має високі вікові рейтинги, а це зазвичай дуже знижує збори (адже у США основна категорія відвідувачів кінотеатрів — підлітки, які не люблять «втикати» в екран надто довго).

Чорна комедія «Вовк з Уолл–стріт» — п’ятий спільний проект Дікапріо і Скорсезе, і він має загалом п’ять номінацій на «Оскар» — як найкращий фільм, за кращу режисеру, головну чоловічу роль, чоловічу роль другого плану (Джона Хілл) та кращий адаптований сценарій.

40–річний Дікапріо вже отримав за «Вовка» «Золотий глобус» у категорії «краща чоловіча роль у комедії або мюзиклі». В основі стрічки лежать одно­йменні мемуари Джордана Белфорта — реального американського бізнесмена, колишнього нью–йоркського брокера. Белфорт у 1987 році заснував одну з найбільших брокерських контор, але через десять років був засуджений за відмивання грошей та інші фінансові афери. Чорний гумор картини охоплює також любовні походеньки головного героя, його проблеми з алкогольною та наркотичною залежністю, але зрештою Белфорт–Дікапріо все це долає й пише книги та читає лекції, як досягти успіху.