Турка з греком побратає газ?

Уже понад 30 років Кіпр поділений на грецьку і турецьку частини. «Грецький» Кіпр — шанована (якщо не зважати на «офшорну» репутацію) держава, член Євросоюзу. Натомість Турецька Республіка Північного Кіпру не визнана жодною країною світу, крім Туреччини. При ­цьому офіційна Анкара не визнає «офіційну» Республіку Кіпр, що є однією з головних перепон на шляху вступу Туреччини в ЄС. Водночас кіпрські турки нарікають, що ООН та Євросоюз полишили їх напризволяще і просто ігнорують, оскільки вони є для міжнародної спільноти лише додатковою непотрібною проблемою.

Утім саме миротворці ООН контролюють буферну зону, якою відокремлена від решти острова ТРПК. Місцеві мешканці живуть значно бідніше, ніж сусіди–греки, і дуже залежать від Туреччини, адже всі торговельні операції невизнаної республіки можуть здійснюватися тільки через цю сусідню країну.

Але тепер з’явилася невелика надія на те, що один із найстаріших конфліктів Європи буде вирішено. Учора в Нікосії почалися переговори про об’єднання Кіпру. Це не перша така спроба, але від невдалих попередніх вона відрізняється тим, що цього разу в сторін з’явилися нові мотиви знайти спільну мову.

Нікосія залишається єдиною в Європі поділеною столицею, таким собі законсервованим у часі «острівним Берліном». Президенти двох частин острова зустрілися у нейтральній зоні в аеропорту — вперше за останні півтора року. До відновлення переговорів їх спонукало те, що недавно в морських глибинах неподалік острова було відкрито багаті родовища газу. Це золота жила, яка може значно збагатити обидві частини Кіпру. Проте постало питання, як саме видобувати цей газ, на який можуть претендувати обидві частини острова, і яким шляхом транспортувати його до Європи. Якщо президенти зможуть домовитися, це може стати першим кроком на шляху до реального об’єднання Кіпру.