Хохлома імперії

Навіть якби церемонія відкриття XXII зимових Олімпійських ігор у Сочі була мегакреативною й оригінальною, запам’яталася б вона все одно завдяки казусу. Перед початком параду команд–учасниць над стадіоном «Фішт» засвітилися п’ять величезних сніжинок, які, за задумом організаторів, мали трансформуватись у неодмінну емблему таких заходів — п’ять олімпійських кілець. Однак п’яте кільце, що символізує Америку, так і не загорілося. Уся російська помпезність виявилася серйозно підмоченою.

Свідками ганьби оргкомітету стали 40 тисяч глядачів на стадіоні, 10 тисяч організаторів та учасників дійства і дві тисячі волонтерів. А ось для трьох мільярдів телеглядачів ре­жисери трансляції встигли замінити цей уривок резервним записом, зробленим під час репетицій (до речі, за даними російських ЗМІ, праве верхнє кільце вперто відмовлялося горіти і раніше, під час генерального «прогону»). Креативний продюсер та автор сценарію церемонії Костянтин Ернст так прокоментував ґандж: «У дзен–буддистів є думка: якщо куля ідеально відполірована, залиш на ній щербину, щоб зрозуміти, наскільки ідеально вона відполірована. Кільця — не найпростіша технічна річ. У плані механіки ми зробили таке першими. Все інше пішло, а кільця — та сама зазубрина... Але тут немає нічого драматичного. Це лише образ. Це прикра помилка, яка не принижує ні олімпійський рух, ні нас». За словами гендиректора Першого каналу, так само по–філософському слід було ставитись і до олімпійських факелів, які постійно згасали в ході естафети: мовляв, це ж лише символ, а не пальник, який потрібно будь–що тримати незгасним.

Але прокол Ернста і Ко встигли висміяти мільйони користувачів інтернету в усіх куточках світу, котрі бачать більше, ніж телеглядачі. «Упс, кільця не запалилися, — написав у своєму «Твіттері» навіть український тенісист Сергій Стаховський. — Вони витратили тільки $50 млрд. Потрібно було витрачати більше!» Річ якраз у тому, що зимова Олімпіада в Сочі за рівнем витрат із держбюджету стала найдорожчим масовим заходом не лише в історії спорту, а й, мабуть, узагалі в світовій історії. Якщо бути точним, то Росія не пошкодувала на підготовку (а також на «розпил») 51 мільярд доларів. Врахуйте, що це — зимова Олімпіада, в якій беруть участь атлети з 88 країн (проти 204 країн на літніх Іграх у Пекіні й Лондоні), і спортивні арени збирають значно менше глядачів, ніж літні старти. При цьому навіть Китай на демонстрацію своєї потуги в 2008 році витратив лише 30 мільярдів «зелених».

І якби ж то розмах росіян перевершив попередників. Потрібно розрізняти якість телетрансляції і самої церемонії. Сама постановка не вразила жодними режисерськими чи технічними новаціями, а подекуди виглядала невдалою спробою наслідування креативу Пекіна й Лондона. Фінальний феєрверк із 3500 залпів справді був потужний, утім, навряд чи крутіший, ніж у китайців. А ось драматургія самої тригодинної постановки і втомлювала (телекамери навіть показали прем’єра РФ Дмитра Медведєва, котрий випадково заснув), і рясніла численними кліше. Дівчинка на кулі, корабель зі світла, стрибуни на пружинах, циркачі, акробати, повітряні гімнасти, танцюристи, гігантські фігури на колесах — усе це в досконалому вигляді було ще в Сіднеї 2000 року, якщо не раніше.

Власне, й сюжет дійства «Сни про Росію» був, по суті, «злизаний» із відкриття австралійської літньої Олімпіади: історія кра­­їни–господарки від дав­­ніх часів до сьогодення. Росія Путіна, як «гідна» спадкоємиця «імперії зла» — СРСР, показала свої радянські сторінки з максимальним пафосом: індустріалізація, колективізація, мілітарні марші на Красній площі, елементи гігантських робітника й колгоспниці із серпом та молотом... «А в цей час в Україні люди масово гинули від голоду», — так підписала одну з картинок із парадом величезних червоних тракторів канадська редакція сайта «Хаффінгтон пост». В іншому епізоді, коли на стадіоні утворився «живий» прапор Росії, підсвічений червоними й синіми променями, канадці гірко пожартували: «Ну хіба це не КНДР?»

Натомість марнославство Володимира Путіна було втішене. Судячи з його бундючного вигляду під час промови–відкриття, президент РФ переживав одну з головних «хвилин слави» у своїй кар’єрі.

Щоправда, вогонь в олімпійській часі «Фішту» запалила не Аліна Кабаєва, яку багато хто називає коханкою Путіна. Колишня гімнастка, а нині депутатка була однією із зірок, що носили смолоскип на останніх відрізках — поруч із тенісисткою Шараповою, легкоатлеткою Ісінбаєвою, екс–борцем Кареліним. А особами, які, власне, підпалили «чашоприйомник», стали знамениті спортсмени минулого — хокейний воротар Владислав Третьяк (до речі, українського похо­дження) та фігуристка Ірина Родніна. Саме від їхніх рук вогонь піднісся по стелі до чаші на вершині.

Олімпійський гімн виконала російська оперна співачка Анна Нетребко в супроводі чоловічого хору, а прапор із п’ятьма кільцями винесли восьмеро місцевих знаменитостей, серед яких — космонавтка Терешкова, кінорежисер Михалков, хокеїст Фетисов, акторка Хаматова, диригент Гергієв, ковзанярка Скобликова.

А почалося шоу з дівчинки Люби, яка називала 33 літери російської абетки, тоді як екран демонстрував, що з цими літерами буцімто асоціюється в росіян. Віддаленість багатьох асоціацій вразила навіть «аборигенів», не кажучи вже про іноземців: «З» — зернозбиральний комбайн, «Й» — Чайковський, «Р» — російський балет, «Щ» — Щусєв (архітектор Мавзолею Леніна), «Ъ» — Пушкін, «Ы» — «ми», «Ь» — любов, «Ю» — парашут, «Я» — Росія. Словом, хі–хі, як «Х» — Хохлома, «І» — імперія.