«Ми — амеба: сьогодні — черевичок, завтра — мобільний телефон»

«Проект — не заробляння грошей, а спосіб їх витрачання»

— Яне, як ви позиціонуєте свій канал? Одна журналістка охарактеризувала: йому притаманний «інтелігентний аристократизм».

— Так про нас ще ніхто не казав. Щодо позиціонування. Перше, ми у постійному пошуку. Те, що показуємо, — це не непорушна стала. Те, до чого б хотіли прийти, — називається «розумний контент», який не лише розважає, а й навчає.

— Коли і як виникла ідея створення інтернет–каналу, що спричинило його появу? Якими були перші проекти?

— Після закінчення КПІ я займався комп’ютерною графікою. Усе, що було пов’язано з дизайном, архітектурою, у 2008–му завершилося. Треба було чимось зайнятися. І виникло бажання зробити щось таке, чого я раніше ніколи не робив.

Мабуть, ми були першими, хто почав «стрімити» — робити трансляції лекцій, концертів та іншіх подій. Першим творчим експериментом був проект «Интересные люди». Була також спроба зробити ток–шоу про освіту «Прообраз». Довго готувалися до зйомок «пілоту», витратили багато грошей, але в результаті зрозуміли, що задум копіювати телевізійний формат в інтернеті — неефективний.

— Минулого літа у Киеві презентували кілька суспільно–політичних інтернет–каналів, наприклад «Громадське ТБ», «Гром ТБ». Чому ви гучно не заявляєте про своє існування?

— Ми не вкладаємо грошей у рекламу, але кожний новий проект — це маленьке повідомлення про себе. І працюємо над тим, щоб кількість оригінального якісного контенту дозволила вийти у щоденне ефірне мовлення. Ми розвиваємося і поступово збільшуємо аудиторію — на 10–20 відсотків щомісяця. У нашому сегменті, вважаю, це непогано. Для країни, в якій мистецтво — у д...пі.

— Скільки людей у вашій команді?

— Постійно працюємо я і редактор каналу Вікторія Журавльова. Але на великих проектах може бути задіяно і до 20–30 людей. Багато хто допомагає безкоштовно; але якщо проект комерційний — платимо гроші.

— Ті, хто хоче заробляти гроші, йдуть робити проекти на великі чи менші ефірні канали. Інтернет–мовники ощадливіші (за словами головного редактора «Громадського ТБ» Романа Скрипіна, «значно ощадливіші, ніж навіть державний Перший Національний, який є чорною дірою держбюджету»). Де берете гроші, вам вдається мати якийсь прибуток?

— Зараз betv — це проект не заробляння грошей, а спосіб їх витрачання. Залежно від пори року (влітку більше роботи, взимку — менше) приблизно від 50 до 80 відсотків проектів робимо за рахунок власних ресурсів.

— Яким чином заробляєте гроші?

— Працюємо як продакшн: здаємо студію, для інших робимо зйомки, спільно з іншими співпрацюємо над проектами. З останнього — громадська організація «Телекритика» запропонувала знімати у нашій студії «Приціл» iз Сергієм Рахманіним. Із «Культурного проекту» нам зателефонували — і ми почали транслювати лекції «Історія літератури в авторах і текстах». Авторські розповіді Оксани Забужко про Тараса Шевченка, Лесю Українку та Юрія Шевельова вже можна слухати і переглядати на каналі. Попереду — ще вісім тематичних лекцій від Юрія Андруховича, Тараса Прохаcька, Юрія Іздрика.

— Ви хочете, щоб інтернет–канал став бізнес–проектом?

— У мене є таке бажання. Втім не хочу змінювати напрям. А нішеві зараз не можуть бути прибутковими.

«Двірники» з подільського дворика

— Які проекти виключно ваші — каналу betv?

— Із власної ініціативи власними силами робили проект «Фестивальне телебачення» на «Гогольфесті 2013». Тоді наш лише прямий ефір подивилося близько 60 тисяч користувачів інтернету. Щось подібне робили на еко–культурному фестивалі «Трипільське коло». Звісно, трансляції таких великих подій дуже ефективні з точки зору вкладених зусиль та отриманих результатів.

Щодо невеличких музичних проектів вирішили, що виїзні зйомки неефективні з огляду надмірних затрат часу і коштів. (Ціна виробництва помітно зростає, якщо світло, звук, камери, інше потрібне «залізо» везти на «чужі» локації). Але було бажання зробити програму з живою музикою і гостями, що дотичні до арт–простору міста. Тому спочатку були «Двірники», які вів Олесь Журавчак — генпродюсер фестивалю «Трипільське коло». А минулого року ця програма трансформувалась у «Джеммікс news», ведучим якого став Анатолій Вексклярський (DJ Толя).

Спочатку нам здавалося, що важко буде вмовити музикантів прийти до нас на ефір. Але ми були приємно вражені бажанням багатьох брати участь у наших програмах. Наразі маємо відзнятих 23 випуски «Джемміксу» і одну з найкращих колекцій київської сучасної альтернативної музики.

— Чому ви припинили запис «Джемміксу»?

— А у нас гроші закінчилися.

— В ефірі нішевого ефірного каналу ТВі є дві програми про альтернативну музику. Ви слідкуєте за подібним контентом телеканалів? Пробували пропонувати свої проекти ефірним каналам?

— Часу дивитися телевізор немає. У мене взагалі з 1998 року телевізора, відколи зламався старий, немає. Усе, що мене цікавить, дивлюся в інтернеті. Знаю, що є проект Марічки Бурмаки. Багато музикантів, які були у нас, були у студії ТВі, і навпаки. Дивився лише один випуск «Музики для дорослих». Мені не сподобалося. Хоча це не означає, що програма погана.

Усі телеканали, м’яко кажучи, хитрі. Хочуть мати контент і нічого за нього не платити. У цій ситуації ми діємо за принципом: або гроші, або слава.

Узагалі, мені здається, можливо я помиляюся, що наш продукт годиться лише для перегляду в iнтернеті. Він трохи «брудний» — програми йдуть у прямому ефірі, без монтажу і редагування.

Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани

— Ви плануєте робити нові проекти?

— Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани. Шлях від ідеї до реалізації у нас короткий, 2–3 тижні. Наразі ми готуємо програму про українське кіно. Є ще кілька ідей, які почнемо реалізовувати одразу, як вивільняться необхідні ресурси.

Ми маленька компанія, в якій постійно щось відбувається. Ми — як амеба: сьогодні — черевичок, а завтра можемо стати мобільним телефоном. Є дальній орієнтир, до якого ми хочемо допливти. А все решта — експерименти. Скажімо, збираємося оновити проект про життя Києва «Городская среда». У щотижневі випуски хочемо додати інформацію про різні тематичні активності, які самі ж хочемо й ініціювати. Наприклад, у студії обговорюємо тему розібраних київських будівель. А попередньо впродовж семи днів організовуємо обговорення теми біля об’єктів, концерт тощо.

— Яким чином у проектах з’являються ведучі, учасники?

— Нам цікаво знаходити точки перетину з професіоналами в суміжних спеціальностях, які по суті стають співавторами програм. Наприклад, коли починали проект «Городская среда», вирішили, що нам потрібен юрист, культуролог і медіа–експерт, бо спочатку робили огляд преси. Подумали про Євгена Любовича, Владиславу Осьмак та Андрія Куликова — і вони одразу погодились. До проекту «Фестивальне телебачення Гогольфест» долучилося багато професійних медійників як з інших каналів, так і з радіо та друкованих ЗМІ. Така підтримка надихає. Серед гостей у наших проектах були, зокрема, актор Віктор Андрієнко, художник Олександр Ройтбурд, кінорежисер Олександр Шапіро.