Берлін. Манія

Німецький капітал

У великому конкурсі — 23 стрічки, з них 20 претендуватимуть на одного Золотого і кількох срібних призових «ведмедів». Очевидною «фішкою» Берлінале упродовж багатьох років був акцент на фільмах соціальної, політичної спрямованості. Чи справдиться це нині — сказати поки що важко.

На що звертаєш увагу — чимала кількість фільмів німецького виробництва та з участю німецького капіталу. Мотив зрозумілий — німці пропагують, поширюють кіно, зроблене ними і їхніми партнерами. Власне, це не є новиною — вже віддавна існує окрема фестивальна секція, де можна подивитись німецький «свіжак». Та й певний притиск траплявся незрідка, в урожайні роки, і у конкурсних програмах. А що, навіть у нас, на Одеському фестивалі, минулоріч пригощали українським. Не завжди смакувало, але ж було що подати — бодай кількісно. У світі, де виробляються сотні стрічок, скромність — пряма дорога в безвість, у нікуди.

А ще три фільми китайців... З особливим інтересом очікують «Безлюдну землю» Хао Ніна. Китайці, що мають високотехнологічну кіноіндустрію, давно навчились поєднувати видовищність (це закладено в їхній культурній ментальності) та соціальну аналітичність, хоча й рідко загострювану.

Які країни ще представлені у конкурсі? Великобританія («71» Яна Деманжа, дебют у великому кіно), Франція (тут навпаки — 91–рiчний класик Ален Рене з картиною «Життя Рійлі» та досвідчений і сановитий — у Каннах і Берліні мав призи — Рашид Бушареб із «Шляхом ворога»), іспано–канадійсько–французька стрічка «Нагорі» Клаудії Льоси (пару літ тому виграла на Берлінале один із головних призів з фільмом «Гірке молоко» — латиноамериканська соціальна драма із містичними обертонами), Греція, разом iз Кіпром та Німеччиною («Стратос» Яніса Економідеса; знаючи, яких потрясінь зазнали греки, очікуєш фільм з особливим інтересом), Японія (Йодзі Ямада, «Маленький дім»), німці з американцями (Джордж Клуні знов спробує — щоправда, поза конкурсом — показати себе як режисер у «Мисливцях за скарбами»). Є норвежці, аргентинці з уругвайцями, австрійці (від них — дебютант Судабег Мортезаі з фільмом «Макондо»), бразильці... Багато хто є, тільки нас там немає.

Узагалі у великому конкурсі Східна Європа відсутня. Ні росіян (на жаль, уже традиційно, зате в Роттердамі аж три стрічки), ні поляків, ні просунутих і фестивально успішних румунів. Про болгар, чехів чи словаків доводиться мовчати — прориваються, одначе, тільки в конкурси масштабом нижче. Враження, що ця половина Європи відбірників Берлінале взагалі не цікавить, і то вже традиційно.

Журі великого конкурсу очолить сценарист і продюсер Джеймс Шамус. До складу журі також увійшли французький режисер Мішель Гондрі, гонконгiвський актор Тоні Люн, американські актори Крістоф Вальц та Грета Гервіг. А ще американський продюсер Барбара Брокколі, данська актриса Трине Дюрхольм, іранський режисер Мітре Фарахані. До речі, іранських фільмів так само немає.

Круті та крутіші

У рамках основної програми (поза конкурсом) — і світова прем’єра «Красуні і потвори» Крістофа Гана. Молоді глядачі знають діснеївську анімацію 1991 року. Постановник «Братства вовка» щось і тут вирішив сполучити, аби отримати коктейль якнайкрутіше.

Та заледве не основною стравою на Берлінале цього разу обіцяє стати новий витвір Ларса фон Трієра «Німфоманка». Картина вже вийшла у прокат, одначе тут на глядачів чекає приголомшливий за тривалістю (понад п’ять годин такого собі арт–порно) авторський варіант фільму. Сподіваються і на приїзд самого режисера — до Берліна можна запросто і без пригод (коли їх не шукати, звичайно) дістатися на авто.

Серед родзинок фестивалю — ретроспектива, темою якої є робота операторів зі світлом. Це — для кіногурманів, бо ж обіцяють надзвичайно цікаві відкриття і композиції фільмів, які разом одкриють нові горизонти там, де ми вже ніби не раз бували. Хоча не скрізь, ні. Чи багато хто з нас чував про джидайгеки, японський історичний жанр? Що там у ньому підсвічували? А побачимо.

А сьогодні, на відкритті (у Берліні не люблять офіціозу, директор фестивалю Дітер Косслік полюбляє словесні та ситуативні репризи комедійного ґатунку) покажуть нову стрічку Уеса Андерсона «Готель «Гранд Будапешт». Така собі історія легендарного консьєржа відомого європейського готелю та носильника Зіро Мустафи. Події розгортаються в період між двома світовими війнами. «Неймовірна робота художника–постановника і фантастичний акторський склад», — так відрекомендував стрічку сам Дітер Косслік. Утім, напевно, фільм буде і в українському прокаті...