Практику відео– та фотофіксації порушень Правил дорожнього руху все–таки буде запроваджено в Україні — до ВР надійшов відповідний законопроект.
ДАІ вже почала тестувати прилади, які купуватимуть у компаній iз Китаю, Голландії, Словаччини чи України. «Хочемо переконатися, що вони зможуть працювати в наших умовах: не замерзатимуть, не псуватимуться на сонці», — коментує «УМ» начальник прес–служби департаменту ДАІ МВС України Олександр Зубенко. Нагадаємо, у 2008—2010 роках на дорогах України з’явилися «Візири», які себе не виправдали, що визнають і самі даішники. «Це була недосконала техніка, «Візир» був більше пристосований для фіксації швидкості», — каже пан Зубенко. Однак і «Візир», і нова техніка мають на меті стримати «гонки» на дорогах, наполягають у ДАІ. Ще одна мета — уникнути корупції. «З апаратурою, на відміну від інспектора ДАІ, «домовитися» не можна і заплатити їй не вдасться», — аргументує пан Зубенко.
У Державтоінспекції сподіваються, що ВР схвалить закон уже найближчим часом. А отже, українські водії знову отримуватимуть уже призабуті «листи щастя» — з фотографіями, на яких зафіксовано, коли, на якому кілометрі якої траси їхня автівка їхала з перевищенням швидкості або порушувала інші Правила дорожнього руху. Зате нові «листи щастя» можна буде одержувати не лише звичайною поштою, а й електронною та через смс. «Зараз ми розробляємо спеціальний інтернет–сайт, де кожен водій зможе зареєструватися (тобто вказати телефон, e–mail і місце фактичного проживання) і отримати свій особистий електронний кабінет», — пояснюють у ДАІ.
Що робити, якщо ж за кермом автомобіля–порушника сидітиме не власник? Пан Зубенко зазначає, що в такому випадку відповідальність покладається на власника авто, оскільки камера діє на розпізнавання номерів, а не людей. Проте, якщо водій передав своє авто людині, яка здійснила порушення саме на його автівці, власник може оскаржити це рішення в суді.
«Візири» обійшлися країні «в копієчку». Їхні модерніші наступники теж потягнуть чимало коштів iз бюджету: за даними видання «Коммєрсант–Україна», вартість і встановлення 2 тисяч комплексів відеофіксації — 200 мільйонів доларів.
ПЕРЕДІСТОРІЯ
Система відеофіксації існувала в Україні з 2008 року. Проте у 2010–му її скасували завдяки Конституційному Суду. Судді визнали, що автоматична фіксація без точного встановлення особи того, хто перебував за кермом, не відповідає Конституції. Відновити ж фото– та відеофіксацію депутатам вдалося 16 січня цього року разом із пакетом «диктаторських» законопроектів. Проте 28 січня їх разом iз законами Колесніченка—Олійника було скасовано.