Лариса

      Мабуть, уже всім відомо, що я — людина зла і не схильна налiво й направо роздавати компліменти. Якщо й доводилося хвалити, то справді за діло. Мене завжди обурювало, що про людей, які чимало зробили для України, замовчується, і водночас багато кого ніяк не можна вважати патріотами, але вони вдираються на п'єдестали і їм щоденно співають гімни. Мабуть, саме тому (а не через мерзотність патріотизму) відомий вислів, що «патріотизм — це останній притулок для негідників», вважається справедливим.

      Щоб далі не блукати у хащах абстрактних розмірковувань, хочу запитати: хто знає ім'я Лариси Роднянської? Ім'я, а не прізвище. Прізвище завдяки її сину — відомому режисеру і телепродюсеру — відомо майже всім. Цінуючи (чи, навпаки, не цінуючи) внесок Олександра Роднянського в українське телебачення, нашим громадянам варто знати, що його мати — Лариса — зробила для України не менше, якщо не більше за нього. Вона заснувала кіностудію «Контакт», яка впродовж кількох років створювала і створює півгодинні фільми про видатних діячів культури, науки та політики нашої країни. І зробила таких фільмів чимало. Однак велика частина з цього доробку через некультурність і знижений патріотизм керівництва українських телеканалів майже не бачить телеекран. У тому числі й канал «1+1», керований Олександром Роднянським. А продукція «Контакту» гідна найсерйознішої уваги. Не те що всі фільми є шедеврами, але в цілому їх якість справді висока, а спрямованість — вкрай актуальна. Для мене Лариса Роднянська — взірець кінопродюсера нової формації. Вона здатна не тільки опікуватися фінансами, а й допомагати творчими порадами. Мені вона кілька разів підказала дуже слушні речі, які, безсумнівно, підвищували якість фільмів. І дурний той, хто нехтує її порадами.

      Чи не помиляється вона? Помиляється. Головним чином в оцінці вже готових фільмів. Буває, дуже хвалить звичайнісінький фільм, який чомусь припав їй до душі, а до справді цікавого ставиться досить байдуже. Ну й що? Свою особисту думку вона ніколи не ставить на найпочесніше місце. Ну так не станеш ти її улюбленцем, ось і все. Таке можна пережити. Я не потрапив у число її улюбленців, хоч  і зняв у «Контакті» три непогані фільми про художника Бойчука, поета Бажана і композитора Прокоф'єва. Але все одно люблю і високо ціную цю красиву і мужню жінку, яка взяла під своє крило майже все вимираюче неігрове кіно України і дала роботу десятку (як не більше) режисерiв документального, науково-популярного і навіть ігрового кіно.

      Переконаний, якби вона продюсувала не патріотичну продукцію, а якусь іншу, то заробляла б значно більше. Але вона йде своїм, обраним колись, шляхом, за що їй честь і шана.

Олександр МУРАТОВ.