Альманах «Карпатський словоблуд», що вийшов друком у видавництві «Карпатська вежа», є прекрасним прикладом того, як любов до гострого, смачного слова допомагає жити, творити, товаришувати, не забуваючи при цьому про здорову конкуренцію. Ця збірка стала своєрідним підсумком одноіменного міжнародного фестивалю українського гумору та сатири, що цього року в Ужгороді відбувся вперше. Фестиваль прийшов, залишилася книга, а ще роздуми стосовно феномену українського гумору та його можливостей, які використовують далеко не на повну потужність.

Книга накладом по 500 примiрникiв кожного тому з'явилася у київському видавництві «Ярославів вал» завдяки Лізі українських меценатів. Знаковим для збірника справді можна вважати число «чотири»: у книзі чотири розділи, які символізують чотири пори року: «Зелені дзвони», «Іменини літа», «Медова осінь» та «Завесніли сніги», чотири вежі були на козацьких оборонних спорудах на Січі, щоб «спостерігати» за чотирма сторонами світу.

Мабуть, уже всім відомо, що я — людина зла і не схильна налiво й направо роздавати компліменти. Якщо й доводилося хвалити, то справді за діло. Мене завжди обурювало, що про людей, які чимало зробили для України, замовчується, і водночас багато кого ніяк не можна вважати патріотами, але вони вдираються на п'єдестали і їм щоденно співають гімни. Мабуть, саме тому (а не через мерзотність патріотизму) відомий вислів, що «патріотизм — це останній притулок для негідників», вважається справедливим.