Одним із найвагоміших питань, на які звертатимуть увагу виборці в президентській кампанії нинішнього року, буде спроможність кандидатів забезпечити українців роботою і належними зарплатами. Державі, на жаль, нічим похвалитися за роки безсистемної, непродуманої соціально-економічної політики, яку здійснювали ціною здоров'я і соціальних втрат громадян. Ми відчули це на своїй шкурі або бачили на свої очі: катастрофічне зближення рівнів прибутків і споживання, коротка тривалість життя, епідемії туберкульозу і СНІДу, прояви абсолютної бідності. Дані дослідників вражають: бідними в Україні є 80 відсотків сімей, у яких хтось працює, не кажучи вже про соціально вразливі групи населення! Рівень життя в Україні є сьогодні одним із найнижчих у Європі, навіть якщо порівнювати з країнами колишнього СРСР. Відповідно, напрочуд низьким є рівень платоспроможності населення, що стоїть у ряду інших чинників непривабливості українського ринку для інвесторів. Але, зрозуміло, проблеми інвесторів не можуть сприйматися тими, хто сьогодні майже весь свій прибуток витрачає на проїдання або просто виживання, вимушено обходячись без книг, одягу, відпочинку. Соціологи стосовно України зараз уже вживають такий ганебний термін, як «спадкова бідність», який означає, що через фінансову неспроможність нове покоління буде змушене відтворювати спосіб життя батьків. Тобто молодь не бачить свого майбутнього в цій державі.