Заклики політичних лідерів, які систематично лунають на Майдані, часом здаються щонайменше наївними. Навіщо, наприклад, на негайній відставці Пшонки чи Захарченка наполягати? Що від того зміниться? Пожили б у нас, у Хмельницькому, поштовхалися по численних ринках, швидко думку змінили б.
Скажімо, я, нікого не розпитуючи, легко дізнався, що головний мент області кожні два тижні спішить до Захарченка — бабло везе. Інформацію можна й не перевіряти — все одно що з його приймальні одержана. Люди не збрешуть.
Можете, звісно, не вірити — мовляв, усе це чутки, але для чого тоді чоловіка на посаді тримати? Придивившись до роботи міліції, якщо то робота, відповіді не побачите.
Те ж саме розказують про прокурора щодо візитів до Пшонки. І теж двічі на місяць, і теж із баблом. Виходить, і цей мужик на своєму місці. Схожі розмови про київські вояжі й усіх інших начальників облуправлінь та інспекцій ходять. Залежно від специфіки, звісно, від того, щоби хтось комусь щось серйозне «на лапу» покласти міг — не із зарплат же скидатися.
Хай там як, а висновок один — працює чітко відлагоджена система корупції, коли хтось когось неодмінно «кришує», а отже, хтось комусь апрiорi мусить віддячувати.
І так повсюдно, в усіх сферах життя, від низу й аж до самої, так би мовити, голови. З миру по нитці, як мовиться. Оскільки ж риба завжди гниє саме з голови, її в першу чергу й треба міняти. І то негайно, бо вже ж на всю Європу смердить.
Олесь КОТОВИЧ
Хмельницький