У Херсоні троє міліціонерів потрапили до лікарні з ножовими пораненнями. Двох доправили до реанімації. Учора стало відомо, що один iз важко поранених, 29–річний оперуповноважений карного розшуку, помер. В обласному главку міліції стверджують, що на міліціонерів напали активісти місцевого «Євромайдану», студенти Херсонського національного технічного університету. Як повідомив на брифінгу начальник УМВС у Херсонській області В’ячеслав Писаренко, троє співробітників карного розшуку (які були у штатському вбранні й без табельної зброї) помітили двох молодиків, які вели себе неадекватно. Один iз міліціонерів представився і спробував заспокоїти хлопців, чим викликав ще більший спалах агресії. На виручку йому поспішили двоє колег. Виникла сутичка, й один із нападників дістав ніж і завдав ударів усім трьом міліціонерам.
Відомі імена затриманих. Це 20–річний Андрій Наливайко, у якого і вилучили закривавлений ніж. Хлопець — обдарована дитина–сирота зі Скадовського інтернату, який самотужки зумів вступити до вишу. Інший студент — Дмитро Савлученко.
Місцеві політологи вважають, що все це може бути провокацією силовиків, які першими напали на студентів. Такої точки зору дотримуються і викладачі ХНТУ. На умовах анонімності один із викладачів вишу розповів, що ці студенти на хорошому рахунку у виші, обоє були активними прихильниками місцевого Євромайдану, однак, на його думку, на силові заходи ніколи б не наважилися. «Того дня до хлопців стала «чіплятися» група невідомих у цивільному — більше десяти чоловік, погрожували пістолетами, після чого і зав’язалася бійка», — розповів викладач.
Перелякані студенти втекли в гуртожиток ХНТУ, де самі подзвонили до міліції, повідомивши про погрози з боку невідомих. За словами численних свідків, працівники міліції, які приїхали за викликом, спершу відмовилися фіксувати заяву студентів.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
