Сьогодні націоналісти та представники патріотичної спільноти у своїх містах вшановують подвиг полеглих за Україну юнаків. Традиційні марші пам’яті зі смолоскипами, лампадками і синьо–жовтими прапорами надвечір пройдуть центральними вулицями Ковеля, Здолбунова, Зборова, Черкас, Вінниці, Полтави, Ладижина, Олександрії, Житомира, Одеси та Дніпродзержинська (географічно — майже по всій території України). Активісти ВО «Свобода» та інших націоналістичних організацій збирають охочих узяти участь і самоорганізовуються у соціальних мережах. Навіщо це роблять, пояснюють просто: «Задля відновлення історичної справедливості, правди, пам’яті і нагадування співмешканцям про важку і героїчну добу української історії».
Подібні марші відбуваються щороку, але цьогоріч у світлі останніх подій вони набули особливого змісту.
«Я думаю, що взагалі революція — це справа молодих. Ми і зараз бачимо приклад активності студентського руху, бо він побудований на міцній традиції боротьби молоді за незалежність України. Тож Євромайдан виник не на порожньому місці. Саме вчинок хлопців під Крутами є тією справедливо міфологізованою сторінкою історії, яка змогла стати дороговказом для майбутніх поколінь», — поділився з «УМ» історик, громадський діяч Олесь Доній.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
