На відміну від багатьох інших областей, у п’ятницю в Сумах цілком мирно закінчилася сесія обласної ради, яку пікетували тисячі сумчан. І опозиційні депутати, і владика УПЦ Київського патріархату Мефодій, і громадськість у залі закликали провладних депутатів «не кидати сірника у такій вибухонебезпечній ситуації». Врешті двох голосів не вистачило, і більшість депутатів, «регіонали» та комуністи, не змогли «протягнути» заяви на підтримку дій президента. Люди, які оточили Будинок рад, мирно розійшлися.
У неділю чотиритисячний мітинг вирішив зайняти перший поверх будинку — фойє біля сесійної зали облради. Відбулося це цілком мирно. Народний депутат–бютівець Володимир Шульга домовився з міліцією, що до приміщення зайдуть депутати і будуть вести там прийом. Міліція відступила на другий поверх. Ті з них, хто виходив на вулицю, залишали свої щити та палиці, аби не провокувати людей. Пан Шульга взяв на себе відповідальність за збереження приміщення. Проте ті, хто зайшов туди, зауважили чималий безлад — «очевидно, міліціонери прожили тут не одну ніч».
Учасники протесту набирали в мішки сніг і барикадували інші входи в адмінбудівлю, аби не допустити туди чиновників до роботи. А вже за короткий час з’явилося повідомлення про відкриття кримінального провадження за фактом блокування адмінприміщення — це в неділю, з небувалою оперативністю!
Надвечір неділі поверх став пунктом обігріву для мітингарів. А посеред ночі міліція без жодних попереджень атакувала дім. «Зачистка» була жорсткою, били й літніх, і неповнолітніх. Міліціонери, що доти були на другому поверсі, матом підганяли дівчат–волонтерів, які напередодні напували їх чаєм.
Частина людей втекла, приблизно 15 осіб затримали. Першим із них відпустили 76–річного голову ветеранської організації Володимира Майбороду, повідомила в мережі група «Евромайдан # Суми». Як розповів пан Володимир, його кинули обличчям на підлогу, били ногами. Та найбільше вразило чоловіка, як поводяться правоохоронці: «Грубе, зневажливе ставлення, і не тільки ВВешників, а й звичайних міліціонерів».
«Я не був уночі в Будинку рад — їздив додому, — розповів «УМ» щойно випущений із міліції голова міської партії «УДАР» Дмитро Лантушенко. — Приблизно о п’ятій під’їхав на площу. Але не встиг дійти до під’їзду, як на мене в темряві напали. Подумав — бандити. Побіг вулицею. Вони гналися за мною на машині, скрутили, вдарили кілька разів, наділи наручники і без жодних пояснень повезли до міліції. Там довго переглядали відео — у них є всі детально відзняті події. Видали повістку на понеділок. Загалом відпустили приблизно половину затриманих, решта зараз — у СІЗО...»
У цей час служба зв’язків із громадськістю обласної міліції розіслала повідомлення: «Силового розгону мітингувальників... не було. ...Міліція звернулася до активістів сумського Євромайдану з проханням звільнити приміщення адмінбудівлі. Більшість протестувальників виконали цю вимогу. Тих, хто намагався чинити опір, затримали. У них вилучили каски та палиці».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
