У 2004 році в години Помаранчевої революції я з друзями йшов від Банкової на Майдан. По дорозі до нас приєдналася дівчина і розповіла, що її батько з друзями охороняють адмiнiстрацiю Президента, щоб не вивезли документи і не знищили. Те ж саме розповідав Юрій Луценко на сторінках газети «Сільські вісті» від 28 червня 2013 року. На запитання Луценка, хто вони, відповіли — самоорганізація на чолі з отаманом. Пана Юрія здивувала така відповідь і він сказав: «Усім нам, українцям, потрібно самоорганізовуватись і об’єднуватись». Ці слова можуть стати передвісником відродження козацтва в Україні.
Козаки понад усе любили свою Вітчизну, в боях були сміливими і відважними воїнами, боролися за свої вольності і свободу, дорожили дружбою між собою, поважали старших.
На сьогодні в наших душах поселилася темрява, очерствіла і пуста. Тому нашому народові потрібно очищатися. Від заздрощів, ненависті, зажерливості, потягу до багатства і кар’єризму. Для перебудови своєї особистості доведеться вдосконалюватися, працювати над собою, бо маємо велику кризу недовіри і не маємо одної думки. Потрібно сказати собі — я творець для українського народу. Викарбовувати в собі козацьку силу волі, мудрість, стійкість, витримку. Вчитися фехтувати, скакати на конях, стріляти. Причому як хлопцям, так і дівчатам, які стануть не лише сильними, а й духовно розвинутими, ідейно–моральними патріотами своєї Вітчизни.
Це станеться не відразу. Спочатку потрібно організовувати зібрання, на них обирати старійшин–отаманів, їхніх помічників. Там–таки складати плани дій. У такий спосіб почнемо будувати нову державу, з новим устроєм, статутом — те, що хоче народ. До цього йти організовано і з взаємоповагою до народів, які населяють Україну, щоб бути разом у бідах і радощах. Не буде у нас тоді Тузли, Зміїного острова, розбитих рибальських човнів. Нас будуть поважати сусідні держави.
Володимир ЛАВРЕНЮК
Гореничі, Київська область