Тож визначаймося!
«Підножки, грязь Москви, варшавське сміття» —
Шевченків біль у кожнім слові цім.
Світанком двадцять першого століття
Нам зводити наш український дім.
І піднімаються нестримно і повсюди
Мільйони тих, що справді не раби,
Що усвідомлюють: вони вже вільні люди
Нової, незвичайної доби.
Ті, хто стоять супроти дня і ночі,
Хто голос піднімає знов і знов,
Це інші люди, в них інші обличчя,
В очах і віра, і надія, і любов.
Звичайно, це ще й круто і красиво,
Це теж заводить душі молоді,
Та сталось неочікуване диво:
Здригнувся розум: нація — в біді.
Державу від Луганська і до Чопа,
Яку до неподобства довели,
Ми маєм повернути у Європу,
Бо з Ярославом ще в Європі ми жили.
Волошки сині в жовтому колоссі,
Єдиний подих різних поколінь...
Зростає нація в гучнім дзвінкоголоссі,
Відроджується в світі височінь.
М. ГОРБАТОВ
Дніпропетровськ