Двадцять на восьму ранку. Мороз — мінус вісім градусів. Вийшовши на станцiї метро «Дружба народів», не бачу нікого з національною символікою, прапорами, як зазвичай це щороку буває в День соборності. У цей день молодь збирається на мосту Патона і, взявшись за руки, об’єднує два береги Дніпра, схід та захід України. Учора ж «явка» молодих киян була вкрай низькою, тож організатори ще з півгодини чекали, а раптом ще хтось підтягнеться?
«Відчуття сьогодні неоднозначні. У зв’язку з тим, що робиться на Майдані, що викрадають і вбивають людей, сьогоднішній день асоціюється не так зі святом, як ще з одним закликом до влади почути українців. Більшість людей стоять на Майдані, тому нас зібралося тут так мало», — ділиться з «УМ» одна з організаторів заходу Марія Поливач.
Врешті, розтягнувши прапор України і взявшись за руки, люди ланцюгом попрямували до іншого кінця мосту із закликами «День злуки — тримаймося за руки!» та «Слава Україні!». Сигнали машин на підтримку активістів було чутно далеко за межами мосту Патона, співи українських пісень i звучання барабану, який відбивав у такт iз вигуками активістів, надавали заходу святкової атмосфери. Дійшовши до кінця мосту, учасники заспівали Гімн і підняли вгору український стяг. А ті, хто зробив найкращі малюнки на обличчі, одержали від організаторів заходу подарунки: книжки Тараса Шевченка та Василя Шкляра.
Тільки по закінченні акції активісти довідалися страшну новину — про людей, що загинули на вулиці Грушевського. Відтак їхню пам’ять вшанували хвилиною мовчання.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
