Олексій Пукач усіляко затягував свій судовий процес.
Учора Апеляційний суд Києва розпочав розгляд апеляційних скарг на вирок колишньому начальнику департаменту зовнішнього спостереження МВС 61–річному Олексію Пукачу, засудженому до довічного позбавлення волі за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, скоєне ним із підлеглими ще восени 2000 року. Справу слухає колегія суддів на чолі з головуючою суддею Тетяною Фрич.
На засідання з’явилися всі сторони процесу, доставлено було і засудженого «перевертня» Пукача. Але жодна зі сторін не береться прогнозувати, як довго триватиме розгляд апеляційних скарг. Вирок Печерського райсуду в апеляційній інстанції оскаржують не лише Пукач і його захисник, а й потерпілі і їхні представники. Зокрема, представник вдови журналіста Мирослави Гонгадзе — Валентина Теличенко.
Нагадаємо, що вирок колишньому генералу МВС, який особисто душив Гію ременем, Печерський райсуд столиці оголосив ще рік тому — 29 січня 2013 року. Тоді Пукач на запитання судді Анатолія Мельника, чи зрозумілий йому вирок, відповів, що він йому «буде зрозумілий лише тоді, коли поряд із ним сидітимуть екс–Президент Леонід Кучма та колишній глава адміністрації Президента Володимир Литвин». Засуджений «перевертень» стверджує, що саме ці колишні можновладці були замовниками вбивства журналіста, яке він виконав разом зі своїми «орлами» за вказівкою покійного екс–глави МВС Юрія Кравченка.
Утім ще до подачі апеляційної скарги Олексій Пукач скористався законодавчою нормою щодо права засудженого подати свої зауваження до обвинувального протоколу, який вів секретар суду впродовж усього процесу. Відтак вирок про довічне позбавлення волі досі не вступив у законну силу! «Перевертень» місяцями нібито вивчав матеріали своєї багатотомної справи (для цього Пукача регулярно привозили до суду, в окремі години— і до окремої кімнати).
Врешті–решт у служителів Феміди урвався терпець: у вересні 2013 року Печерський райсуд обмежив строки ознайомлення з матеріалами справи для скорішого направлення її до Апеляційного суду, а у листопаді екс–генерала МВС узагалі зобов’язали припинити читати свою справу. Адвокат Пукача Григорій Демиденко вважає таке рішення суду незаконним.
Серед аргументів пана Демиденка, викладених учора в Апеляційному суді, є головний наголос: суд першої інстанції допустив низку порушень. Зокрема, на думку адвоката, порушено таємницю дорадчої кімнати (судді нібито радилися не у спеціальній кімнаті, а у звичайному кабінеті), головуючий суддя Мельник буцімто розголошував державну таємницю під час процесу, а члени суддівської колегії Бортницька і Крижановська до 2011 року вели лише цивільні справи, а тому нібито не мали права розглядати таку резонансу кримінальну справу, якою є справа Пукача.
Незважаючи на те, що представники держобвинувачення просили суд зробити розгляд апеляцій закритим (через можливе розголошення таємниці слідства), Феміда поки що навіть дозволила відеозйомку засідання. На відкритості процесу наполягає й постраждалий журналіст Олексій Подольський. Але остаточного рішення щодо відкритості слухань суд не ухвалив: наступний розгляд апеляційних скарг призначено на 12 березня об 11.00. Тож принаймні ще майже два місяці «перевертень» може продовжувати перебувати у відносно комфортному слідчому ізоляторі СБУ і не думати про «етап» до колонії.
Журналісти помітили, що учора під час розгляду апеляції Олексій Пукач був взутий у ті ж самі кросівки, що й рік тому — під час оголошення вироку Печерським судом. У колегії суддів Апеляційного суду він знову ж таки попросив дати більше часу на ознайомлення з матеріалами справи — мовляв, у Печерському суді йому давали не більше десяти хвилин щодня. Спілкуючись із журналістами після засідання, Пукач учергове заявив, що під час слідства йому погрожували співробітники СБУ і Генпрокуратури, які нібито «змусили узяти всю провину на себе».
15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві редактора видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС — Валерія Костенка, Миколу Протасова та Олександра Поповича, і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 13 років.
Ще один обвинувачений — Олексій Пукач — перебував у розшуку з 2005 року. 21 липня 2009 року в селі Молочки Чуднiвського району Житомирської області його затримали на сільському подвір’ї співробітники СБУ (перед цим спецслужби перехопили його дзвінок рідним). У селі він вів особисте господарство й тривалий час прикидався колишнім капітаном далекого плавання, назвався Петром, через що селяни називали його «Петро Тюлька».
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
