22 січня цього року «Україна молода» у замітці «Пане Президенте, за вами боржок!» детально виклала подробиці неймовірних поневірянь 102-річного мешканця селища Розівка: попри законні підстави і навіть рішення низки судів, фронтовик упродовж п'яти років не міг одержати бодай частину своїх заощаджень, довірених совдепівському Ощадбанку (принаймні мінімум, дві тисячі гривень, довгожитель повинен був одержати без перепон). Доведений до відчаю такою несправедливістю, кавалер ордена Слави, інвалід першої групи Іван Нестеренко вирішив запросити на свій 102-й день народження особисто Президента України. Однак Л. К. проігнорував запрошення; не дав «гарант» Конституції, судячи з перебігу подій, і відповідних доручень своєму оточенню.
Що ж змінилося за півроку? Автор цих рядків зателефонував у Розівку, розшукав онука Івана Антоновича (саме Олександр, робітник одного з маріупольських підприємств, упродовж багатьох років опікувався перепискою єфрейтора Івана Нестеренка з «генералами» діючого режиму). Звістка була жахливою: 2 червня Іван Антонович пішов з життя. Заощадження йому так і не виплатили, хоча 25 березня 2004 року Апеляційний суд Запорізької області виніс ще одну ухвалу, обов'язкову для виконання. Чиновники системи Нацбанку і Мінфіну знову розвели руками: немає грошей! Зауважу, що у Розівському районі таких клієнтів, як Іван Антонович, більше немає.
Немає тепер і Нестеренка. Вже паралізований, він склав заповіт: віддайте мої гроші банкірам — нехай, мовляв, ними подавляться! Відіслати до Києва, особисто Леоніду Кучмі, просив Іван Антонович і орден «За мужність». Цією нагородою, як відомо, фронтовики були відзначені з нагоди 55-річниці Перемоги над фашизмом, але Івану Нестеренку орден вручили з п'ятирічним запізненням. Ритуал вручення відбувався у райцентрі, і попри цю сприятливу обставину орден від «гаранта» передав фронтовикові представник місцевої ради ветеранів. До нагороди щомісяця належав 50-гривневий доважок до пенсії, однак і цього інвалід Великої Вітчизняної не дочекався від діючого режиму. Тож і попросив онука Олександра повернути Леоніду Кучмі орден «За мужність» №174997
Трагічний фінал протистояння «маленького українця» і цинічної влади ще раз підтвердив актуальність відомого твердження класика: у житті можна добитися правди, якщо для цього вистачить... життя.